Aim. Improving the results of surgical treatment for patients with morbid obesity by evaluating the effectiveness and comparing the results of bariatric operations, namely laparoscopic modified monoanastomotic gastric bypass (LMMGB) and laparoscopic standard Roux-en-Y.Materials and methods. The work analyzed the results of treatment of 41 patients with morbid obesity. All patients were divided into two groups. LMMGB surgery was performed for 30 patients (the main group). The control group consisted of 11 patients after the standard technique of laparoscopic standard Roux-en-Y. Inclusion criteria were: persons of both sexes aged 18–60 years with morbid obesity and body mass index of 40 kg/m2 or more, as well as 35 kg/m2 or more in the presence of comorbid diseases (type 2 diabetes, hypertension, dyslipidemia, sleep apnea syndrome). Body weight of the patients ranged from 83 kg to 173 kg. The average body mass index was 42.5 kg/m2 in the main group before the operation. Violation of carbohydrate metabolism, which is included in the criteria of metabolic syndrome, was detected in 28 (93.33 %) of 30 studied patients of the main group and in 10 (90.90 %) of 11 studied patients of the control group. Comorbid pathology was found in 76.67 % of the main group and 72.72 % of the control group.Statistical processing was carried out via the Statistica 13.0 software package using parametric and non-parametric statistical methods.Results. There were no deaths, anastomosis failures, conversions, and intraoperative complications. The duration of LMMGB operation ranged from 120 to 290 minutes. The postoperative period was 5 days in the main group and 7 days in the control group, that is, a statistically significant reduction in the postoperative period duration was observed. In both groups, a decrease in body weight ranged from 12 kg to 81 kg within 6 months. In the main group, the median weight loss was 26.0 kg after 6 months and 38.5 kg after 12 months. BMI was 31.25 kg/m2 after 6 months, 26.88 kg/m2 after 12 months. In the control group, this indicator was 28.0 kg after 6 months and 42.0 kg after 12 months. Median BMI after 6 months – 31.64 kg/m2, after 12 months – 26.03 kg/m2, respectively. After the operation, there was a tendency towards an increase in all indicators of quality of life, both in the group of patients who underwent gastric bypass according to the classic Roux technique and in the group of patients after LMMGB. Clinical manifestations of the enterogastric biliary reflex were detected in both groups, in addition, clinical manifestations of the corresponding symptoms were noted by patients of both groups. No statistically significant difference was found in these parameters.Conclusions. Monoanastomotic gastric bypass in the modification of the clinic has the same positive properties as the standard Roux-en-Y technique, allowing to avoid the risks associated with possible pathological reflux of bile into the esophagus. Patients who have undergone a mini-gastric bypass surgery need a thorough examination with fibrogastroscopy in combination with pH-impedance measurement at least once a year in order to determine biliary reflux and morphological changes both in the lumen of the esophagus and in the stump of the stomach. The quality of life level does not significantly differ after surgery between patients of the control group and the main group based on the results of the GERG-Questionnaire indicating the effectiveness of the laparoscopic monoanastomotic gastric bypass technique modified in the clinic.

Мета роботи – покращення результатів хірургічного лікування хворих на морбідне ожирінням шляхом оцінювання ефективності та порівняння результатів баріатричних операцій, зокрема лапароскопічного модифікованого моноанастомозного шунтування шлунка та лапароскопічного шунтування шлунка за Ру. Матеріали та методи. Проаналізували результати лікування 41 пацієнта з морбідним ожирінням. Хворих поділили на дві групи: лапароскопічне модифіковане моноанастомозне шунтування шлунка (ЛММШШ) здійснили 30 пацієнтам, яких включили в основну групу, стандартну методику лапароскопічного шунтування шлунка за Ру (ЛРШШ) застосували в 11 осіб, які сформували контрольну групу. У дослідження залучали осіб обох статей віком 18–60 років, хворих на морбідне ожиріння, з індексом маси тіла (ІМТ) 40 кг/м2 і більше, а також 35 кг/м2 і більше, якщо діагностовано коморбідні захворювання (цукровий діабет (ЦД) 2 типу, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, синдром сонного апное). Маса тіла пацієнтів становила від 83 кг до 173 кг. Середній ІМТ в основній групі до операції становив 42,5 кг/м2. Порушення вуглеводного обміну, яке є критерієм метаболічного синдрому, виявили в 28 (93,33 %) із 30 пацієнтів основної групи та у 10 (90,90 %) із 11 хворих контрольної групи. Коморбідну патологію діагностували в основній групі в 76,67 % випадків, у контрольній – у 72,72 %. Статистично результати опрацювали за допомогою програмного пакета Statistica 13.0, використавши параметричні та непараметричні методи. Результати. Летальні випадки, неспроможність анастомозу, конверсії та інтраопераційні ускладнення не зареєстрували. Тривалість операції ЛММШШ становила 120–290 хвилин. Післяопераційний період тривав 5 діб в основній групі та 7 діб у контрольній, тобто спостерігали статистично значуще скорочення післяопераційного періоду. В обох групах зниження маси тіла протягом 6 місяців становило 12–81 кг. В основній групі медіана втрати маси тіла дорівнювала 26,0 кг через 6 місяців і 38,5 кг через 12 місяців; медіана ІМТ через 6 місяців – 31,25 кг/м2, через 12 місяців – 26,88 кг/м2. У групі контролю медіана втрати маси тіла через 6 місяців становила 28,0 кг, через 12 місяців – 42,0 кг; медіана ІМТ через 6 місяців – 31,64 кг/м2, через 12 місяців – 26,03 кг/м2. Після операції визначили тенденцію до підвищення всіх показників якості життя і в групі хворих, яким виконали шунтування шлунка за класичною методикою Ру, і в групі пацієнтів після ЛММШШ. Клінічні прояви ентерогастрального біліарного рефлюксу зафіксували в обох групах, але статистично значущу різницю за цими показниками не виявили. Висновки. Моноанастомозне шунтування шлунка в модифікації клініки має такі самі позитивні властивості, що і ЛРШШ, дає змогу уникнути ризиків, які пов’язані з можливим патологічним рефлюксом жовчі в стравохід. Пацієнти, яким виконали операцію ЛММШШ, потребують ретельного обстеження з виконанням фіброгастроскопії в комбінації з рН імпедансометрією не менше ніж один раз на рік для визначення біліарного рефлюксу, морфологічних змін у просвіті стравоходу та культі шлунка. За результатами опитування за GERG Q, після операції показники якості життя у хворих контрольної та основної групи вірогідно не відрізнялися. Це підтверджує ефективність модифікованої в клініці методики лапароскопічного моноанастомозного шунтування шлунка.