Vertebral and cerebrospinal injury (VCSI) is up to 15 % of all injuries and is characterized by severe medical and psychological consequences. Many of the issues on the study of mental and emotional status, depending on the period of the disease, require clarification.Objective of the Study. To investigate psychoemotional state in patients with VCSI depending on the severity of spinal trauma and psychological care in acute and early periods.Materials and Methods. We have examined 140 patients who were treated at the vertebrology department of RITO. At the first stage, we conducted a study of psychoemotional status of patients, at the second one — examined the effects of psychotherapy on his dynamics. To assess the psychoemotional state of patients we have used Spielberger — Khanin technique.Results and Discussion. In patients of the control group during the initial survey, reactive anxiety (RA1) indicators amounted to 46.00 ± 1.39 points (p ≤ 0.05), during the second one (RA2) — 42.28 ± 1.09 points (p ≤ 0.05). Indicators in the dynamics in the patients of the study group marked at: RA1 — 48.52 ± 1.61 points (p ≤ 0.05), RA2 — 48.52 ± 1.41 points (p ≤ 0.05). In the study group, RA1 indices (48.52 ± 1.61 points; p < 0.05) were higher than in the control group (46.00 ± 1.39 points; p < 0.05). During reinvestigation, RA2 rate was 48.52 ± 1.41 point (p < 0.05) that is statistically higher than that in the control group (42.28 ± 1.09 points; p < 0.05). RA1 and RA2 values of men and women in the study group were significantly higher than RA1 and RA2 values in the control group.Conclusions. Psychological care significantly improves the performance of RA, which is beneficial to the patient’s adaptation to the new for him conditions of life, the ability to actively participate in the process of rehabilitation and recovery treatment.

Позвоночно-спинномозговая травма (ПСМТ) составляет до 15 % всех травм и характеризуется тяжелыми медицинскими и психологическими последствиями. Многие вопросы, посвященные изучению психоэмоционального статуса в зависимости от периода течения болезни, требуют уточнения.Цель исследования. Изучить психоэмоциональное состояние у больных с ПСМТ в зависимости от степени тяжести повреждения позвоночника и оказываемой психологической помощи в остром и раннем периодах.Материалы и методы. Были обследованы 140 пациентов, которые находились на лечении в отделе вертебрологии НИИТО. На первом этапе мы провели исследование психоэмоционального статуса пациентов, на втором — изучали влияние психотерапии на его колебания. Для оценки психоэмоционального статуса пациентов использовалась методика Спилбергера — Ханина.Результаты и обсуждение. У больных контрольной группы при первичном исследовании показатели реактивной тревожности (РТ1) составили 46,00 ± 1,39 балла (р ≤ 0,05), при повторном (РТ2) — 42,28 ± 1,09 балла (р ≤ 0,05). Показатели в динамике у пациентов основной группы отмечены на уровне: РТ1 — 48,52 ± 1,61 балла (р ≤ 0,05), РТ2 — 48,52 ± 1,41 балла (р ≤ 0,05). У пациентов основной группы показатели РТ1 (48,52 ± 1,61 балла; р < 0,05) превышали таковые в контрольной группе (46,00 ± 1,39 балла; р < 0,05). При повторном исследовании показатель РТ2 составил 48,52 ± 1,41 (р < 0,05) балла, что статистически превышало таковой в контрольной группе (42,28 ± 1,09 балла; р < 0,05). Значения РТ1 и РТ2 мужчин и женщин основной группы достоверно превышали значения РТ1 и РТ2 контрольной группы.Выводы. Психологическая помощь статистически значимо улучшает показатели РТ, что благоприятно сказывается на адаптации больного к новым для него условиям жизни, способности к активному участию в процессе реабилитации и восстановительном лечении.

Хребетно-спинномозкова травма (ХСМТ) становить до 15 % усіх травм і характеризується тяжкими медичними та психологічними наслідками. Багато питань, присвячених вивченню психоемоційного статусу залежно від періоду перебігу хвороби, потребують уточнення.Мета дослідження. Вивчити психоемоційний стан у хворих iз ХСМТ залежно від ступеня тяжкості ушкодження хребта і наданої психологічної допомоги в гострому та ранньому періодах.Матеріали та методи. Були обстежені 140 пацієнтів, які перебували на лікуванні у відділі вертебрології НДІТО. На першому етапі ми провели дослідження психоемоційного статусу пацієнтів, на другому — вивчали вплив психотерапії на його коливання. Для оцінки психоемоційного статусу пацієнтів використовували методику Спілбергера — Ханіна.Результати та обговорення. У хворих контрольної групи при первинному обстеженні показники реактивної тривожності (РТ1) склали 46,00 ± 1,39 бала (р ≤ 0,05), при повторному (РТ2) — 42,28 ± 1,09 бала (р ≤ 0,05). Показники в динаміці у пацієнтів основної групи відзначені на рівні: РТ1 — 48,52 ± 1,61 бала (р ≤ 0,05), РТ2 — 48,52 ± 1,41 бала (р ≤ 0,05). У пацієнтів основної групи показники РТ1 (48,52 ± 1,61 бала; р < 0,05) перевищували такі у контрольній групі (46,00 ± 1,39 бала; р < 0,05). При повторному обстеженні показник РТ2 становив 48,52 ± 1,41 (р < 0,05) бала, що статистично перевищувало такий у конт­рольній групі (42,28 ± 1,09 бала; р < 0,05). Значення РТ1 і РТ2 у чоловіків і жінок основної групи вірогідно перевищували значення РТ1 і РТ2 контрольної групи.Висновки. Психологічна допомога статистично значимо покращує показники РТ, що сприятливо позначається на адаптації хворого до нових для нього умов життя, здатності до активної участі в процесі реабілітації та відновному лікуваннi.