У статті розглянуто способи реалізації метатематичних прийомів у п’єсах сучасного одеського драматурга О. Марданя «Аншлаг» і «Антракт». Актуальність теми пояснюється відсутністю наукових праць, присвячених дослідженню цих п’єс. Незважаючи на те, що п’єси О. Марданя віддавна та з успіхом ставлять на сценах театрів як на Заході, так і в Україні та Росії, до цього часу відсутні спеціальні дослідницькі статті, або монографії чи дисертації, присвячені драматургії О. Марданя взагалі або, зокрема, аспектам метадраматизму п’єс «Аншлаг» і «Антракт». Елементи метадраматизму помітні в сюжеті п’єс, а також в різних алюзіях та аналогіях, набуваючи рис як класичної, так і модерністської концепції метадрами. Ми спостерігаємо співставлення світу реальності та ілюзії в поведінці героїв, подано також приклад впливу театру, театральності та фікції на світогляд та долю людини. Одним з принципів метадраматизму є вияв рецепції класичної драми, котра вважається канонічною у сучасних п’єсах. Погляд на сучасність у п’єсах О. Марданя переломлюється через призму літературної та культурної спадщини минулого. Наявність чеховських мотивів у обох розглянутих п’єсах часто набуває форми, притаманної масовій попкультурі. Стратегія, використана автором для створення аналогії з прецедентним текстом, — це імена героїв, запозичені репліки персонажів та мовна гра. Елементи чеховської драматургії проявляються тут як в розважальному, так і в «інтелектуально-снобістичному» аспекті. Однак стилізація та переосмислення класики ніяк не апрямовані на реінтерпретацію канонічної драматургії. Автор торкається теми неспроможності його героїв покинути «чеховський світ». Адже вплив чеховського тексту часом позбавляє персонажів п’єс О. Марданя здатності приймати власні рішення, а повернення героїв до прецендентного тексту відбувається внаслідок альтернативного, індивідуального бажання персонажів вплинути на своє життя. Використання в п’єсах О. Марданя чеховських мотивів — це авторське переосмислення того, як театральне мистецтво може впливати на сучасну людину і наскільки невичерпні спроби інтерпретації класики. Проте іронія авторської думки свідчить про вичерпаність оригінальних мотивів у тексті та неможливість чергових інтерпретацій чеховських п’єс. Особливість іншого метадраматичного прийому «театр в театрі» полягає у застосуванні засобів метатеатральності, котрі прийнято уособлювати з метатеатром: в розігруванні п’єси в п’єсі, алюзіях до класичних п’єс, міркуваннях щодо проблем, властивих театру. Отож в обох п’єсах реальність створеного автором світу містифікується, руйнується під владою утопії, символом якої є чеховський текст. Здається, що уявлення про тексти п’єс А. Чехова перетворюються на феномен масової свідомості, з властивими їй кліше, жестами, фразами. Поєднання усіх цих компонентів в п’єсах «Аншлаг» і «Антракт» дає можливість проілюструвати різноманітні прийоми як метатеатру, так і мистецтва театру взагалі.

The present research is dedicated to the issue of the metadramatic aspect implementation in the plays «Anshlag» and «Antract» by Odessan playwright A. Mardan. There are a noticeable metadramatic aspects both in the plays plot and in the variety of allusions, analogies. The metadramatic aspects of the plays we deal with ’Anshlag’ and ’Antract’ adopt both the classical and modernistic approaches to present this literary device. In A. Mardan’s plays, the concept of modern times is conveyed through the literary and cultural heritage. The usage of Chekhov’s motives employed in both Mardan’s plays seems, on the one hand, to resemble the form used in the mass culture, whereas on the other hand, the presence of canonical texts implemented with the goal of stylization and reinterpretation of the classic represent the innovative approach applied through the use of modern literary devices which ensure the interpretation of canonical drama. The comparison ofthe world of reality and illusion in the character’s behavior is clearly observed; moreover, the plays also contain an example the influence of the theatre, theatricalism and fiction on the human’s worldview and destiny. The author also analyses the theme of the impossibility of «abandoning» the world of Chekhov’s plays interwoven into the characters’ consciousness. Thus, the influence of Chekhov’s text deprives Mardan’s characters of making their own decisions. Another metadramatic aspect of this literary device — the «theatre in theatre» — involves Mardan’s use of all existing metadramatic elements, which are said to be incarnated with the metatheatre, for instance, the acted out play in play, allusion to other classical plays, and theatre issues discourses. In the both plays there is the mystification of the world’s reality created by the author, the reality is ruined by the utopia symbolized here by Chekhov’s text. It seems, that all concepts about Chekhov’s plays are transformed into the mass culture phenomenon with its characteristics, such as cliche, gestures and phrases. The combination of these components in the plays «Anshlag» and «Antract» provides an excellent opportunity to illustrate a variety of both the properties of the theatrical art in general and metatheatratical features in particular.

В работе рассматриваются способы реализации метадраматических приемов в пьесах современного одесского драматурга А. Марданя «Аншлаг» и «Антракт». Взгляд на современность преломляется в пьесах А. Марданя сквозь призму литературного и культурного наследия прошлого. Присутствиe чеховских мотивов в обеих рассматриваемых пьесах у нeго часто приобретает формы, используемые в массовой попкультуре. Стилизация и переосмысление классики не направлены на реинтерпретацию канонической драматургии. Мы наблюдаем смешение мира реальности и иллюзии в поведении героев. Проанализировано влияние театра, театральности и фикции на человеческое мировоззрение и судьбу. Автор затрагивает тему невозможности покинуть «чеховский мир», присущую сознанию его героев, влияние чеховского текста зачастую лишает персонажей пьес А. Марданя возможности принимать собственные решения, a возвращение героев к прецедентному тексту происходит вследствие альтернативных, индивидуальных желаний персонажей повлиять на свою жизнь. Другой метадраматический прием «театр в театре» заключается в применении принципов метатеатральности, в разыгрывании пьесы в пьесе, аллюзиях к классическим пьесам, рассуждениях о проблемах, свойственных театру. Объединение всех этих компонентов в пьесах «Аншлаг» и «Антракт» дает прекрасную возможность проиллюстрировать различные свойства как метатеатра, так и искусства театра вообще.