Мета роботи. Порівняння похідних сульфонілкалікс[4]арену, які містять здатні та нездатні до іонізації залишки на верхньому вінці макроциклу, як інгібіторів РТР1В та інших протеїнотирозинфосфатаз. Результати та їх обговорення. Властивості сульфонілкалікс[4]арену з чотирма фосфонатними групами, приєднаними до верхнього вінця макроциклу, порівнювалися з властивостями сполук, які містять чотири трет-бутильні або трифторацетамідні замісники. Було встановлено, що сульфонілкалікс[4]арентетракіс-метилфосфонова кислота інгібує PTP1B зі значенням IC50 в низькомікромолярному діапазоні без селективності стосовно інших PTPаз, таких як TC-PTP, MEG1, MEG2, SHP2 та PTPβ. Модифікація сульфонілкалікс[4]арену залишками трифторацетаміду забезпечила інгібування PTP1B зі значенням IC50 1,4 мкМ з 4-28-кратною селективністю відносно інших PTPаз. Для з’ясування інгібувальної здатності похідної сульфонілкалікс[4]арену з трифторацетамідними замісниками відносно PTP1B було застосовано молекулярний докінг та моделювання методом молекулярної динаміки. Обговорюється можливий механізм інгібування. Експериментальна частина. Активність сполук досліджували спектрофотометрично, вимірюючи швидкість ферментативного гідролізу п-нітрофенілфосфату як субстрату протеїнотирозинфосфатаз. Молекулярний докінг було виконано за допомогою AutoDock Vina. Висновки. Це дослідження може бути основою нового підходу до розробки інгібіторів PTPаз шляхом модифікації верхнього вінця сульфонілкалікс[4]аренового каркасу неіоногенними замісниками.