У статті проведено аналіз стану розвитку управління ризиками як об’єкта дослідження та відомого науково-методичного апарату, що може використовуватись для оцінювання внутрішніх ризиків в органі охорони державного кордону. Загальновідомо, що метою управління ризиками є уникнення, контроль або мінімізація наслідків їх впливу. Тому від розуміння сутності управління ризиком та вміння застосовувати прийоми впливу на ризик залежить ефективність діяльності з мінімізації їх наслідків. Результати проведеного аналізу свідчать і про те, що в чинних нормативних документах та наукових працях розглянуті загальні положення з аналізу ризиків, що пов’язані із зовнішніми небезпеками та викликами у сфері забезпечення безпеки державного кордону. Завдяки цим працям зроблено позитивний внесок у розвиток теорії і практики управління ризиками, але досі не визначено єдиного підходу до методології побудови та розвитку системи управління внутрішніми ризиками в органах охорони державного кордону. Зокрема, досі відсутній науково-методичний апарат оцінювання ризиків, що існують у внутрішньому середовищі органів охорони державного кордону, і в цілому відсутня загальна методика управління внутрішніми ризиками. Зазначені недоліки можуть спричинити суттєві прорахунки в діяльності органів охорони державного кордону, ускладнити процес управління ними, тому необхідне проведення додаткових заходів щодо їх усунення. Подальші дослідження зазначених питань слід здійснювати, звертаючи особливу увагу на розробку науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками. Невизначеність у прийнятті управлінських рішень, а також ризиків, що пов›язані з їх виконанням, визначають задачу формування адекватної системи оцінювання відповідних внутрішніх ризиків. Тому з метою усунення цього недоліку у статті проведено порівняльний аналіз різних методичних підходів, що дозволило навести їх порівняльну характеристику і сфери застосування.