У статті розглянуто психологічні особливості ціннісного самовизначення студентів в освітньому просторі ВНЗ, показано університетську освіту як складну систему продукування особливого соціокультурного і психодуховного середовища, яке сприяє зростанню духовно-творчого потенціалу студентів, реалізації їх конструктивної діяльнісної позиції щодо ціннісного формування власного буття, реалізації свого духовного призначення. Проаналізовано розвиток духовної культури студентів як процес поглиблення самопізнання, готовність і здатність молодої людини осягати і переосмислювати духовний досвід, реалізувати потребу в ціннісному самовизначенні. Розкрито духовний досвід як один із компонентів змісту освітнього процесу, специфічна своєрідність якого полягає в тому, що, на відміну від фахових знань, він не може задаватися за допомогою традиційних програмно-методичних засобів, а вимагає створення особливого соціокультурного і психодуховного середовища, нових форм міжсуб’єктної взаємодії. Показано, що спільна освітня діяльність педагога і студентів, яка побудована як ціннісно-смисловий процес міжсуб’єктного спілкування, сприяє активному, творчому, свідомому ставленню молодої людини до дійсності та уможливлює її духовне зростання. Охарактеризовано етапність духовного розвитку студентів в процесі паритетної освітньої взаємодії через: а) долучення їх до соціокультурних зв’язків і відношень, б) освоєння соціальних норм паритетної співдіяльності, в) оволодіння ціннісними уявленнями, г) сформованість ціннісного і відповідального ставлення до власної життєдіяльності. Зроблено висновок, що створений належним чином ціннісно-смисловий простір навчального закладу сприяє розвитку духовної культури студентів, усвідомленню ними власної культурної самобутності, культивування саморозвивальної системи цінностей.