Introduction. Intra-abdominal hypertension (IAH) and abdominal compartment syndrome (ACS) often develop in critically ill patients and can lead to affected splanchnic blood flow, intestinal mucosal ischemia, bacterial translocation, sepsis, and multiorgan dys-function. There is limited literature data on the effect of analgesic methods on splanchnic blood flow in IAG / AСS. The aim of the study was to define the effect of different postoperative analgesia techniques on splanchnic blood flow in children with appendicular peritonitis with IAH. Materials and methods. The study included 115 children who underwent surgery for appendicular peritonitis. Children were randomized into three groups depending on the method of postoperative analgesia: “Opioids” (n = 36; intravenous infusion of morphine 10 μg/kg/h); “Lidocaine” (n = 40; intravenous infusion of lidocaine 1.5 mg/kg/h); “EDA” (n = 39; epidural infusion 0.25% bupivacaine 0.4 mg/kg/h). Postoperatively intraabdominal pressure (IAP) was measured 4 times a day using the standard in-direct method through a Foley catheter in the bladder. According to the IAP level and presence of organ dysfunction patients in each group were divided in subgroups: “Without IAH”, “IAH” and “ACS”. The diameters and linear velocities of blood flow in the superior mesenteric artery (SMA) and portal vein (PV) were detected using US. The blood flow indices in SMA and PV (BFISMA, BFIPV, ml/min/m2) were calculated. Results. BFISMA and BFIPV were significantly higher in children without IAH than in children with IAH (p <0.0001) and ACS (p <0.0001). Among patients in all subgroups, BFISMA was significantly higher in the groups “Lidocaine” (p <0.05) and “EDA” (p <0.0001) compared with the group “Opioids”. BFIPV was higher in the group “EDA” (p <0.05) in children with IAH and in the groups “Lidocaine” (p <0.0001) and “EDA” (p <0.0001) in children with ACS compared with children of all subgroups in the group “Opioids”. Among the children without IAH a statistically significant negative correlation between IAP and BFISMA was observed only in the group “Opioids” (rs = -0.5; p <0.001). Among the children with IAH and ACS, a statistically significant negative correlation between IAP and BFISMA was observed in all analgesia groups, but it was weakest in the group “EDA” (rs = -0.24; p <0.04 and rs = -0.39; p <0.05, respectively). In the group “Opioids” a statistically significant negative correlation between IAP and BFIPV was observed only in the children with IAH (rs=-0.31; p<0.01) and ACS (rs=-0.4; p<0.0001). Conclusions. Epidural analgesia is the most optimal method of analgesia for the effect on impaired splanchnic blood flow in children with peritonitis complicated with intra-abdominal hypertension. Intravenous analgesia with lidocaine may be an alternative to epidural anesthesia.

Вступ. Інтраабдомінальна гіпертензія (ІАГ) та абдомінальний компартмент синдром (АКС) часто розвиваються у тяжкохворих пацієнтів та можуть призводити до порушень спланхнічного кровоплину, ішемії слизової кишечника, бактеріальної транслокації, сепсису та поліорганної дисфункції. Вплив методів знеболювання на спланхнічний кровоплин при ІАГ/АКС вивчений недостатньо. Мета роботи. Вивчити вплив різних методів післяопераційного знеболення на спланхнічний кровоплин у дітей з апендикулярним перитонітом, ускладненим ІАГ. Матеріали і методи. У дослідження було включено 115 дітей, оперовані з приводу апендикулярного перитоніту. Діти рандомізовані на три групи в залежності від методу післяопераційного знеболювання: «Опіоїди» (n=36; внутрішньо-венна інфузія морфіну 10 мкг/кг/год); «Лідокаїн» (n=40; внутрішньовенна інфузія лідокаїну 1.5 мг/кг/год); «ЕДА» (n=39; епідуральна інфузія 0.25% розчин бупівакаїну 0.4 мг/кг/год). У післяопераційному періоді дітям 4 рази на добу проводилось вимірювання інтраабдомінального тиску (ІАТ) стандартним непрямим методом через катетер Фолея у сечовому міхурі. В залежності від рівня ІАТ та наявності органної дисфункції дітей кожної групи знеболювання було поділено на підгрупи: «Без ІАГ», «ІАГ» та «АКС». Вимірювання діаметрів та лінійних швидкостей кровоплину у верхній брижовій ар-терії (SMA) та ворітній вені (PV) проводили за допомогою УЗД. Розраховували індекси кровоплину SMA та PV (BFISMA, BFIPV, мл/хв/м2). Результати. У дітей без ІАГ показники BFISMA та BFIPV були значно вищими ніж у дітей з ІАГ(p<0.0001) та АКС (p<0.0001). У дітей усіх підгруп показник BFISMA був значно вищим в групах «Лідокаїн» (p<0.05) та «ЕДА» (p<0.0001), ніж в групі «Опіоїди». Показник BFIPV був вищим в групі «ЕДА» (p<0.05) у дітей з ІАГ та в групах «Лідокаїн» (p<0.0001) та «ЕДА» (p<0.0001) у дітей з АКС ніж у дітей усіх підгруп в групі «Опіоїди». Статистично значущий негативний кореляційний зв’язок між показниками ІАТ та BFISMA у дітей без ІАГ спостерігався лише в групі «Опіоїди» (rs=-0.5; p<0.001). У дітей з ІАГ та АКС статистично значущий негативний кореляційний зв’язок між показниками ІАТ та BFISMA спостерігався в усіх групах знеболення, проте найслабший був в групі «ЕДА» (rs=-0.24; p<0.04 та rs=-0.39; p<0.05 відповідно). Статистично значущий негативний кореляційний зв’язок між показниками ІАТ та BFIPV спостерігався лише в групі «Опіоїди» у дітей з ІАГ (rs=-0.31; p<0.01) та АКС (rs=-0.4; p<0.0001). Висновки. Епідуральна аналгезія є найбільш оптимальним методом знеболювання щодо впливу на порушений сплан-хнічний кровоплин на тлі інтраабдомінальної гіпертензії у дітей з перитонітом. Внутрішньовенна аналгезія лідокаїном може бути альтернативою епідуральній анестезії.