The article examines the mechanism of ensuring information security of individuals. The author emphasizes that there is a tendency in legislation to presume information security. This is one of the legal means to ensure information security and protect the rights of information owners. This presumption performs several important functions: it ensures the legality of actions with information, guarantees the fact of information security, protects the rights of participants in information legal relations, and allows to assess the significance and value of information. Users of information subject to the presumption of information security assess its significance on the basis of law or contract. The study of the mechanism for ensuring information security of individuals requires taking into account three key components: technical means of protection, legal regulation and educational component. Each of these elements plays an important role in creating a reliable system for protecting personal data from threats in the digital environment. Modern technical means of protection, legal regulation, and the role of education in raising public awareness of information security are studied. The effectiveness of various personal data protection measures and their impact on the formation of a security culture in society are analyzed. The key conclusions of the study are that the introduction of modern technological solutions significantly reduces the risks associated with cyberattacks; the existence of clear legal norms and control mechanisms ensures the protection of individuals’ rights to information security; raising public awareness of the basics of information security creates a culture of security in society. Opportunities for further development in this area may include the following: the introduction of new methods of data protection, taking into account modern threats in cyberspace; expanding research in the field of legal regulation to adapt legislation to changing conditions; improving training programs for various groups of the population with an emphasis on the practical aspects of information security. The article also identifies unresolved issues in this area and offers recommendations for further development of information security mechanisms.

У статті розглядається механізм забезпечен­ня інформаційної безпеки фізичних осіб. Акцен­тується увага на тому, що в законодавстві з’яв­ляється тенденція до презумпції інформаційної безпеки. Це є одним із правових засобів, що забезпечують інформаційну безпеку та захища­ють права власників інформації. Ця презумпція виконує кілька важливих функцій: забезпечує законність дій з інформацією, гарантує факт ін­формаційної безпеки, захищає права учасників інформаційних правовідносин, а також дозволяє оцінити значимість і цінність інформації. Корис­тувачі інформації, щодо якої встановлюється презумпція інформаційної безпеки, оцінюють її значимість на основі закону або договору. Дослідження механізму забезпечення інфор­маційної безпеки фізичних осіб вимагає враху­вання трьох ключових складових: технічні за­соби захисту, правове регулювання та освітня складова. Кожен із цих елементів відіграє важ­ливу роль у створенні надійної системи захисту персональних даних від загроз у цифровому се­редовищі. Досліджуються сучасні технічні засо­би захисту, правове регулювання та роль освіти у підвищенні рівня обізнаності населення щодо інформаційної безпеки. Аналізується ефектив­ність використання різних заходів захисту пер­сональних даних, а також їх вплив на форму­вання культури безпеки в суспільстві. Ключовими висновками з дослідження є те, що впровадження сучасних технологічних рі­шень значно знижує ризики, пов’язані з кібератаками; наявність чітких правових норм і меха­нізмів контролю забезпечує захист прав фізич­них осіб на інформаційну безпеку; підвищення обізнаності громадян про основи інформаційної безпеки формує культуру безпеки в суспільстві. Можливості для подальшого розвитку в цій сфері можуть містити наступне: впровадження нових методів захисту даних, враховуючи су­часні загрози в кіберпросторі; розширення до­сліджень у сфері правового регулювання для адаптації законодавства до змінних умов; покращення навчальних програм для різних груп населення з акцентом на практичні аспекти ін­формаційної безпеки. Стаття також визначає невирішені питання в цій сфері та пропонує рекомендації щодо по­дальшого розвитку механізмів забезпечення ін­формаційної безпеки.