National narratives are subjective, one-sided and conflicting. This problem has been noticed among European thinkers since the 19th c. An Italian thinker G. B. Vico has no direct relation to the modern problem of national narratives or to Lithuanian or Belarusian historical interpretations. But he appeared to be one of the most influential thinkers of modern times who made an extraordinary impact on humanities of the 20th c. Vico formulated three stages of evolution of peoples: epoch of the Gods, period of heroes, and age of people. The same stages are essentially repeated in the structure of national narratives of the 20th and even of the 21st c. This is long-standing mental paradigms that have remained unchanged for hundreds of years. They can be traced in Belarusian and Lithuanian histories as well. Two national narratives have been engaged in many decades lasting conflict being unable to share heroes of the common past, especially of the 13–15th c., such as Mindaugas, Gediminas, Algirdas, and Vytautas. Vico concludes that subjectivity is unavoidable in the narrations composed by humans. Contradictory interpretations of the common past created by Belarusians and Lithuanians are more natural than the creation of one «perfectly true» vision of the past.

Национальные нарративы субъективны, односторонни и конфликтны. Эта проблема была замечена европейскими мыслителями с XIX века. Итальянский философ Дж. Б. Вико не имеет прямого отношения к современной проблеме национальных нарративов, а также к белорусским или литовским интерпретациям истории. Однако он стал одним из самых влиятельных мыслителей современности, оказавшим большое влияние на гуманитарные науки ХХ в. Вико сформулировал три этапа эволюции народов: эпоху богов, период героев и время людей. Те же этапы, по существу, повторяются в структуре национальных описаний ХХ и даже ХХI ст. Давние психические парадигмы не изменились в течение сотен лет. Их можно проследить и в исторических интерпретациях в сегодняшних Беларуси и Литве. Особенно это видно в «период героев». Эти две национальные истории в течение последних десятилетий находятся в конфликте, не в состоянии поделиться героями общего прошлого, особенно XIII–XV вв., такими как Миндаугас, Гедиминас, Альгирдас и Витаутас. Вико сделал вывод, что субъективность неизбежна в повествованиях, составленных людьми. Противоречивые интерпретации общего прошлого, созданного белорусами и литовцами, более естественны, чем создание единого «истинного» видения прошлого.

Національні нарративи є суб’єктивними, однобічними та конфліктними. Ця проблема була помічена європейськими мислителями з XIX ст. Італійський філософ Дж. Б. Віко не має прямого відношення до сучасної проблеми національних нарративів, а також до білоруських або литовських інтерпретацій історії. Однак він став одним з найбільш впливових мислителів сучасності, який мав великий вплив на гуманітарні науки ХХ ст. Віко сформулював три етапи еволюції народів: епоху богів, період героїв та час людей. Ті ж етапи, по суті, повторюються у структурі національних описів ХХ та навіть ХХI ст. Давні психічні парадигми не змінились протягом сотень років. Їх можна прослідкувати і в історичних інтерпретаціях у сучасних Білорусі та Литві. Особливо це видно в «період героїв». Ці дві національні історії протягом останніх десятиліть знаходяться у конфлікті, не в змозі поділити- ся героями спільного минулого, особливо XIII–XV ст., такими як Міндаугас, Гедімінас, Альгірдас та Вітаутас. Віко зробив висновок, що суб’єктивність є неминучою у нарративах, залишених людьми. Протиріччя інтерпретацій спільного минулого, створених білорусами та литовцями, є природнішими, аніж створення єдиного «істинного» бачення минулого.