The article presents a comprehensive study of the specific features of administrative and legal support for the implementation of state social policy under martial law in Ukraine. The relevance of the chosen topic is determined by the sharp increase in the public demand for an effective and responsive system of social protection amidst the full-scale armed aggression, which has led to greater social vulnerability among certain population groups, deterioration in access to basic social services, and the necessity to revise traditional models of public administration in the social sphere. It is established that the current challenges caused by military actions have revealed structural deficiencies in the existing social policy system and demonstrated the state’s insufficient readiness for prompt response to extraordinary social circumstances. The paper analyzes theoretical approaches to understanding state social policy as a tool for ensuring social justice, stability, and integration, taking into account the challenges brought about by crisis situations. The content of administrative and legal support for social policy is examined as a set of organizational and legal instruments, procedures, mechanisms, and regulatory acts aimed at guaranteeing social rights within the competence of public authorities. Particular attention is paid to regulatory legal acts that govern the activities of public authorities in the field of social protection during the period of martial law. It is found that, under the conditions of limited financial, human, and logistical resources, regulatory simplification of access procedures to social services, introduction of alternative application channels, legalization of representative actions by authorized persons, and expansion of digital services acquire particular importance. The article emphasizes the need to integrate tools of continuous social monitoring as a foundation for adapting social policy to dynamic changes. It concludes that the effectiveness of state social policy under martial law depends on the degree of its adaptability, flexibility, and the existence of an effective administrative and legal implementation mechanism.

У статті здійснено комплексне дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення реалізації державної соціальної політики в умовах воєнного стану в Україні. Актуальність обраної теми зумовлена різким зростанням суспільної потреби у дієвій та ефективній системі соціального захисту в умовах повномасштабної збройної агресії, що супроводжується зростанням соціальної вразливості окремих категорій населення, погіршенням умов доступу до базових соціальних послуг, а також необхідністю перегляду традиційних моделей публічного адміністрування у соціальній сфері. Установлено, що сучасні виклики, зумовлені воєнними діями, виявили структурні недоліки чинної системи забезпечення соціальної політики та засвідчили недостатню готовність держави до оперативного реагування на надзвичайні обставини соціального характеру. У роботі проаналізовано теоретичні підходи до розуміння державної соціальної політики як інструменту забезпечення соціальної справедливості, стабільності та інтеграції, з урахуванням викликів, породжених кризовими подіями. Висвітлено зміст адміністративно-правового забезпечення соціальної політики, яке розглядається як сукупність організаційно-правових засобів, процедур, механізмів і нормативних актів, що спрямовані на гарантування соціальних прав у межах компетенції органів публічної влади. Особливу увагу приділено нормативно-правовим актам, які регламентують діяльність органів публічної влади у сфері соціального захисту в період дії воєнного стану. З’ясовано, що в умовах обмеженості фінансових, кадрових та логістичних ресурсів особливого значення набуває нормативне спрощення процедур доступу до соціальних послуг, упровадження альтернативних каналів подання заяв, легалізація форм представництва інтересів особи через уповноважених осіб та розширення цифрових сервісів. У статті наголошується на необхідності інтеграції інструментів постійного соціального моніторингу як основи для адаптації соціальної політики до динамічних змін. Зроблено висновок, що ефективність державної соціальної політики в умовах воєнного стану визначається ступенем адаптивності, гнучкості та наявності дієвого адміністративно-правового механізму її реалізації.