Domestic violence remains one of the most latent forms of crime in Ukraine, which is due to a number of social, legal and economic factors. Despite the adoption of a number of legislative acts and the ratification of the Istanbul Convention aimed at preventing and combating domestic violence, a significant number of cases continue to remain unnoticed by law enforcement agencies and society. The latency of domestic violence is due to such factors as legal ignorance of the population, social stereotypes, financial dependence of victims, fear of the perpetrator, distrust of the justice system, as well as insufficient effectiveness of law enforcement agencies in combating this phenomenon. The article examines the relationship between the level of knowledge of one’s rights and legal protection mechanisms and the level of latency of domestic violence. The paper examines the main reasons for the latency of domestic violence and proposes measures to overcome it. In particular, it emphasizes the importance of information and explanatory work among the population, the need to improve mechanisms for seeking help, the introduction of stricter sanctions for perpetrators, the creation of an extensive network of crisis centers and the expansion of social adaptation programs for victims. Special attention is paid to the need to increase the professionalism of law enforcement agencies, the introduction of effective mechanisms for collecting statistical data and strengthening interdepartmental cooperation in the field of preventing domestic violence. The measures proposed in the article are aimed at reducing the latency of domestic violence, increasing trust in the justice system, and creating a culture of zero tolerance for this type of offense. The implementation of these initiatives will allow for timely detection and cessation of cases of violence, ensuring effective protection of victims and bringing perpetrators to justice. It was concluded that the problem of latency of domestic violence in Ukraine remains a serious challenge for society, as a significant part of cases remains unknown to law enforcement agencies due to a number of factors, such as legal ignorance, social stereotypes, victims’ fear of the perpetrator, and distrust of the police.

Домашнє насильство залишається однією з найбільш латентних форм злочинності в Україні, що обумовлено низкою соціальних, правових та економічних факторів. Незважаючи на прийняття низки законодавчих актів та ратифікацію Стамбульської Конвенції, спрямованих на запобігання та протидію домашньому насильству, значна кількість випадків продовжує залишатися поза увагою правоохоронних органів та суспільства. Латентність домашнього насильства зумовлена такими факторами, як правова необізнаність населення, соціальні стереотипи, фінансова залежність постраждалих, страх перед кривдником, недовіра до системи правосуддя, а також недостатня ефективність правоохоронних органів у боротьбі з цим явищем. У статті досліджується взаємозв’язок між рівнем знання своїх прав і механізмів правового захисту та рівнем латентності домашнього насильства. У роботі розглядаються основні причини латентності домашнього насильства та запропоновані заходи щодо його подолання. Зокрема, підкреслюється важливість інформаційної та роз’яснювальної роботи серед населення, необхідність удосконалення механізмів звернення за допомогою, запровадження більш жорстких санкцій для кривдників, створення розгалуженої мережі кризових центрів та розширення програм соціальної адаптації для постраждалих. Окрему увагу приділено необхідності підвищення професіоналізму правоохоронних органів, впровадженню ефективних механізмів збору статистичних даних та посиленню міжвідомчої співпраці у сфері запобігання домашньому насильству. Запропоновані у статті заходи спрямовані на зниження рівня латентності домашнього насильства, підвищення довіри до системи правосуддя та формування культури нульової толерантності до даного виду правопорушення. Реалізація цих ініціатив дозволить своєчасно виявляти та припиняти випадки насильства, забезпечуючи ефективний захист постраждалих і притягнення кривдників до відповідальності. Зроблено висновки, що проблема латентності домашнього насильства в Україні залишається серйозним викликом для суспільства, оскільки значна частина випадків залишається невідомою для правоохоронних органів через низку факторів, таких як правову необізнаність, соціальні стереотипи, страх жертв перед кривдником і недовіру до поліції.