This article is dedicated to the examination of current issues related to the application of methods for securing the performance of obligations. Particular attention is given to establishing the legal essence of the principle of accessoriness, which enables the author to determine the legal consequences of the invalidity and termination of the primary contract (obligation) on the validity of the corresponding security obligations, particularly suretyship. The article explores the legal nature of suretyship as an accessory obligation, its interrelation with the primary debt obligation, and the legal consequences of the surety’s fulfillment of its duties. Special focus is placed on the specifics of the termination of suretyship and the impact of transactions related to the primary contract on its validity. The study analyzes judicial practice, including the conclusions of the Grand Chamber of the Supreme Court regarding the application of the principle of accessoriness in cases of termination of the primary obligation, substitution of the debtor, or the creditor’s failure to timely submit claims against the debtor’s heirs. Additionally, the legal consequences of the invalidity of the primary obligation for security transactions, as established in Article 548 of the Civil Code of Ukraine, are examined. The study defines the scientific concept of the «principle of accessoriness of suretyship,» emphasizing its legal dependence on the primary contract. It is substantiated that a security obligation cannot exist independently, and its legal effects depend on the validity or termination of the primary contract. The research concludes that the consequences of a creditor’s failure to meet the deadlines for submitting claims against the debtor’s heirs highlight the importance of the timely protection of their rights. According to the legal conclusions of the Grand Chamber of the Supreme Court, if the creditor fails to meet such deadlines, the primary obligation is terminated, and consequently, the suretyship is also extinguished, aligning with the principle of accessoriness. The conclusions drawn in the study are significant for improving judicial practice and further developing the legal regulation of security obligations.

Стаття присвячена висвітленню актуальних на сьогодні питань застосування способів забезпечення виконання зобов’язань. Особлива увага зосереджена на встановленні юридичного змісту принципу акцесорності, що дало змогу автору визначити правові наслідки впливу недійсності та припинення основного договору (зобов’язання) на чинність відповідних забезпечувальних зобов’язань, зокрема, поруки. У статті досліджується правова природа поруки як акцесорного зобов’язання, її взаємозв’язок із основним борговим зобов’язанням та правові наслідки виконання поручителем своїх обов’язків. Звертається увага на особливості припинення поруки та вплив правочинів щодо основного договору на її чинність. Аналізується судова практика, зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування принципу акцесорності поруки у випадках припинення основного зобов’язання, заміни боржника або пропуску строків пред’явлення вимог кредитором до спадкоємців боржника. Окремо розглядаються наслідки недійсності основного зобов’язання для забезпечувальних правочинів, встановлені в ст. 548 ЦК України. Визначено наукове поняття «принцип акцесорності поруки», згідно з яким між основним зобов’язанням та зобов’язанням, що виникло на його забезпечення (порукою), встановлюється певна правова залежність, а саме: правочин щодо забезпечення (порука) має юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов’язання. Обґрунтовано, що забезпечувальне зобов’язання не може існувати самостійно, а його правові наслідки залежать від дійсності або припинення основного договору. Зроблено висновок про те, що наслідки пропуску кредитором строків пред’явлення вимоги до спадкоємців боржника свідчать про важливість своєчасного захисту його прав. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, у разі пропуску кредитором таких строків основне зобов’язання припиняється, а разом із ним і порука, що узгоджується з принципом акцесорності. Висновки, зроблені в дослідженні, мають значення для вдосконалення судової практики та подальшого розвитку правового регулювання забезпечувальних зобов’язань.