The article is devoted to the historical and legal analysis of the formation of constitutional norms in Latin American countries and the identification of the key features of the first constitutional acts, which were shaped under the influence of colonial legacy, European legal positivism, and North American republicanism. The study examines the stages in the evolution of legal regulation of social relations in the region – from the dominance of customary law in the pre-colonial period to the development of national legal systems after independence. The author explores the impact of external factors on the emergence of Latin American constitutionalism, particularly the ideas of the French Revolution and the fundamental provisions of the U.S. Constitution. The article defines the main characteristics of constitutional legislation in the region and explains the reasons for their consolidation. Special attention is paid to the predominantly mechanical nature of the implementation of European and North American constitutional principles, caused by the lack of substantial changes in social structures and political-legal traditions. The influence of internal instability on the formation of the constitutional and legal framework in Latin America is also addressed. The constitutions of Venezuela, Bolivia, and Brazil receive particular focus. The article traces the adaptation of fundamental principles – such as separation of powers, federalism, legal liberalism, and republicanism – to the realities of postcolonial states. It outlines the constitutional norms that defined the structure and division of powers, the political and territorial organization of the states, and the legal status of individuals and citizens. The Constitution of Brazil (1824) is used to demonstrate the political and legal contradiction between the liberal content of the provisions and the practical preservation of feudal-oligarchic and even slave-owning structures. Attention is drawn to trends toward strengthening executive power, particularly in the Constitution of Bolivia (1826). The study reveals the complexity and multidimensional nature of Latin American constitutional development, which unfolded under conditions of deep socio-economic inequality, geopolitical dependence, and legal mimicry. It contributes to the comparative understanding of how legal systems are formed and transformed under the influence of both global and local factors, offering an interdisciplinary perspective on constitutional development as a historical and cultural phenomenon.

Стаття присвячена історико-правовому аналізу процесу формування конституційних норм у країнах Латинської Америки й визначенню основних рис перших конституційних актів, сформованих під впливом колоніального спадку, європейського правового позитивізму та північноамериканського республіканізму. У роботі проаналізовано етапи еволюції процесу регламентації суспільних відносин у регіоні: від домінування звичаєвого права в доколоніальний період до формування національних правових систем після здобуття незалежності. Досліджено вплив зовнішніх факторів на становлення латиноамериканського конституціоналізму, зокрема ідей Французької революції та основних положень Конституції США. Визначено основні риси конституційного законодавства регіону та причини їх усталення. Акцентовано увагу на здебільшого механічному характері імплементації принципів європейського та північноамериканського конституціоналізму, причинами якого була відсутність глибоких змін соціальної структури та політико-правових традицій. Досліджено вплив внутрішньої неврегульованості латиноамериканського соціуму на становлення конституційно-правового базису регіону. Особлива увага була приділена аналізу конституцій Венесуели, Болівії та Бразилії. Простежено процес адаптація фундаментальних принципів, зокрема поділу влади, федералізму, правового лібералізму та республіканізму, до умов постколоніальних держав. Викладено основні конституційні норми, що визначали структуру й поділ влади, особливості політико-територіального устрою держав та правовий статус людини й громадянина. На прикладі Конституції Бразилії 1824 року продемонстровано політико-правову суперечність між ліберальним змістом норм та реальною практикою збереження феодально-олігархічного й навіть рабовласницького устрою. Наголошено на наявності тенденцій до посилення виконавчої влади, зокрема за Конституцією Болівії 1826 року. У результаті було розкрито складність і багатоаспектність процесу становлення латиноамериканського конституціоналізму, здійсненого в умовах глибокої соціально-економічної нерівності, зовнішньополітичної залежності та правової мімікрії. Було зроблено внесок у компаративістське осмислення формування й трансформації правових систем під впливом глобальних і локальних чинників та запропоновано міждисциплінарний погляд на процес конституційного становлення як історико-культурне явище.