The semantic narrative of Boris Lyatoshinky’s 1910’s works has been analyzed in the article. Resulting from the communicative and information interrelation of musical and extra-musical senses of cultural space, this semantic narrative advances the expansion of the hypertext space of culture. I.e., it reconstructs the view of Lyatoshinky’s live and work as a determinant of development for the whole Ukrainian musical culture of the 20th century. Within this framework, communication and, consequently, communication and information processes form a matrix of sorts that urges us to study a musical text as an aggregate of communicative strategies, adapted to the boundaries set by musical culture and society. In this process it is important to take into account such communication lines as: space-time of the creative activity, physical and symbolic planes within which artist’s innovations are manifested; artist’s environment and environment of the researcher, who engages into interpretation; and, as it was stressed, the communicative space of semantic signs, including ideas, images, concepts, emotions, produced by the author’s creative consciousness and reconstructed by an interpreter, that are concentrated within those signs. Using the categorial approach to define the system of the artist’s musical legacy, we, striving to comprehend the immanence of the author’s concept, enrich the routine theoretical components parts of analysis of the musical text with the new areas of values and senses, with the conceptualized communicative interpretation of the text and of artist’s personality.

У статті проаналізовано семантичний наратив творчості Б. Лятошинського 1910-х років. Обумовлений комунікаційно-інформативними взаємодіями позамузичних і музичних сенсів культурного простору, він сприяє розширенню гіпертекстового простору культури, зокрема реконструює погляди на життєтворчість Лятошинського як на детермінанту розвитку української музичної культури ХХ століття. У цьому руслі комунікація та, відповідно, комунікаційно-інформаційний процес формують своєрідну матрицю дослідження музичного тексту як сукупність комунікативних стратегій, адаптованих межами взаємодій музичної культури та соціуму. Важливими у цьому процесі є врахування таких комунікаційних взаємодій, як часопростір творчості, фізичної і символічної площин прояву новацій, втілюваних митцем; соціокультурної комунікації митця і середовища; простору автора і простору інтерпретації дослідника; і, як наголошувалося, комунікативного простору семантичних знаків, сконцентрованих у них ідей, образів, уявлень, емоційних переживань, народжених художньою свідомістю автора і реконструйованих інтерпретатором його творчості. Використовуючи представлений категоріальний підхід в окресленні системи координат музичної творчості митця, ми таким чином збагачуємо усталені теоретичні складові аналізу музичного тексту новими ціннісносмисловими полями значень, змодельованими контекстуальним комунікаційним прочитанням тексту і особистості творця в бажанні осягнути іманентність авторського задуму.