In the article the issue of organization of educational dialogue is covered in the plane of dialogicity and imperativeness, which determines its relevance. In the process of theoretical research based on content analysis it was found that in the edification of educational activities, educational dialogue can be considered from the standpoint of dialogue as one of the levels of interpersonal interaction, which is broader in content than communication, and as forms of teacher-student communication / professional training. An attempt is made to expand the idea of the possibilities of educational dialogue as a didactic tool aimed at forming a communicative culture of students. Based on the generalization of psychodidactic andragogical research, the rules of communication with adult students (D.Halpern), the principles of the Code of Controversy (N.A.Giro), methods and techniques of interaction of polycentric educational technology (J.Lorillard), analyzed the essential characteristics of student communication and communication , the communicative problems of young teachers in the organization of educational dialogue are outlined. Educational dialogue in its content is a kind of targeted activities included in the learning process and has such structural components as learning goals and objectives that meet the general pedagogical clearly defined learning objectives, content, subjects and rules of dialogue that ensure learning as a subject content. discipline and norms of social behavior. Thus, the educational dialogue can be called a system-forming element of personality-oriented learning, which organically combines independent research activities of students with the acquisition of ready theoretical and practical knowledge, and the system of methods is built according to the idea of problem-oriented learning. qualities, independent reflective and projective activities of students, as well as aimed at reviewing and enriching their worldview, developing new personal meanings and professional values.

У статті питання організації навчального діалогу висвітлюється у площині діалогічності та імперативності, що обумовлює її актуальність. В процесі теоретичного дослідження на основі контент-аналізу встановлено, що в умовах едіфікації освітньої діяльності навчальний діалог можливо розглядати і з позиції діалогу як одного з рівнів міжособистісної взаємодії, який є ширшим за змістом, ніж спілкування, і як форми спілкування викладача та студента у процесі навчання/професійної підготовки. Зроблено спробу розширити уявлення про можливості навчального діалогу як дидактичного засобу, спрямованого на формування комунікативної культури студентів. На основі узагальнення психодидактичних андрагогічних досліджень наведено правила комунікації із дорослими учнями (Д.Халперн), принципи кодексу полеміки (Х.А.Гіро), способи і прийоми взаємодії поліцентричної освітньої технології (Дж.Лоріллард), проаналізовано сутнісні характеристики комунікативної діяльності педагога та студента, окреслено комунікативні проблеми молодих викладачів у організації навчального діалогу.