Endometriosis today occupies one of the leading places in the structure of general gynecological pathology. Theories of the onset and progression of this disease are controversial. One of the most widespread theories is the assumption that endometriosis is a disease of macrophages. The question of which the macrophage phenotype, M1 or M2, is the leading one, however, remains controversial. The aim. To determine the type of macrophage polarization (M1/M2) and the quantitative activity of their marker enzymes (iNos/Arg1) in the endometrium and peritoneal fluid in endometrioid disease. Materials and methods. The total number of reproductive age (30.95±6.49) women enrolled in the study was 80. The main group consisted of 50 women with endometrioid disease. The control group included 30 women without signs of endometrioid disease. Women from the main group (n=24) and the control group (n=27) underwent endometrial sampling using an intrauterine Pipelle catheter in the first phase of the menstrual cycle before a surgery. During laparoscopic or laparotomy approaches, peritoneal fluid was taken (in the main group n=24, in the control group n=28). The type of macrophage polarization (M1 or M2) was determined based on the ratio of marker enzymes (Arg1, iNos) activity in each patient using a spectrophotometric method in the endometrium and peritoneal fluid. The polarization to the M1 phenotype was determined at iNos>Arg1, and at Arg1>iNos– the polarization to the M2 phenotype. Results. As a result of the study, it was revealed that in women with endometrioid disease, pelvic adhesions were much more common, 84.0% versus 46.7% in women without it, and especially 3 and 4 degree of severity (P<0.05). When assessing the type of macrophages in the peritoneal fluid, a significantly greater number of the main group women had the M2 phenotype of macrophage polarization compared to the control group (58.3% versus 28.6%, P=0.03). It was the macrophage polarization to the M2 phenotype that influenced the severity of endometrioid disease, especially the 4 degree of severity. The mean values of the iNOS activity in the main group women, both in the peritoneal fluid and in the endometrium, significantly differed from those in the control group patients (by 1.73 and 1.77 times, respectively). Conclusions. Thus, we can conclude that endometriosis is a disease, the development and progression of which is induced by the M2 phenotype of macrophages. Considering the increase in the mean levels of iNOS activity both in the peritoneal fluid and in the endometrium, it can be concluded that iNOS influences the pathogenesis of endometrioid disease.

Эндометриозу принадлежит одно из ведущих мест в структуре общей гинекологической патологии. Теории возникновения и прогрессирования этого заболевания противоречивы. Одним из самых распространённых является предположение, что эндометриоз– болезнь макрофагов, но остается дискутабельным вопрос о том, какой именно из фенотипов макрофагов– М1 или М2– ведущий. Цель работы – определить тип поляризации макрофагов (М1/М2) и количественную активность их маркерных ферментов (iNos/Arg1) в эндометрии и перитонеальной жидкости при эндометриоидной болезни. Материалы и методы. В исследование включили 80 женщин репродуктивного возраста (30,95±6,49). Основная группа (ОГ) состояла из 50 женщин с эндометриоидной болезнью, контрольная (КГ)– 30 пациенток без признаков эндометриоидной болезни. У женщин из основной (n=24) и контрольной (n=27) групп до оперативного лечения брали образцы эндометрия с помощью внутриматочного Пайпель катетера в первую фазу менструального цикла. Во время лапароскопического или лапаротомического доступов брали перитонеальную жидкость (в ОГ– n=24, КГ– n=28). Тип поляризации макрофагов (М1 или М2) определяли по соотношению активности маркерных ферментов (Arg1, iNos) у каждой пациентки спектрофотометрическим методом в эндометрии и перитонеальной жидкости. Поляризацию по М1 фенотипу определяли при iNos>Arg1, по М2 фенотипу– при Arg1>iNos. Результаты. Установлено, что у женщин с эндометриоидной болезнью значительно чаще диагностируют спаечный процесс органов малого таза– 84,0% против 46,7% соответственно, а особенно 3 и 4 степени тяжести (р<0,05). При оценке типа макрофагов в перитонеальной жидкости отмечено, что достоверно большее количество женщин из ОГ имели поляризацию макрофагов по М2 фенотипу по сравнению с КГ (58,3% против 28,6%, р=0,03). Именно поляризация макрофагов по М2 фенотипу влияет на тяжесть эндометриоидной болезни, особенно на 4 степень. Среднее значение уровня активности iNOS у женщин ОГ и в перитонеальной жидкости, и в эндометрии достоверно отличаются от КГ (в 1,73 и 1,77 раза соответственно). Выводы. Эндометриоз– болезнь, развитие и прогрессирование которой осуществляется за счёт М2 фенотипа макрофагов. Учитывая увеличение среднего значения уровня активности iNOS в перитонеальной жидкости и эндометрии, можно сделать вывод о влиянии iNOS на патогенез эндометриоидной болезни.

Ендометріозу належить одне з провідних місць у структурі загальної гінекологічної патології. Теорії виникнення та прогресування цього захворювання суперечливі. Одним із найпоширеніших є припущення, що ендометріоз – хвороба макрофагів, але залишається дискутабельним питання про те, який саме з фенотипів макрофагів – М1 чи М2 – провідний. Мета роботи – визначити тип поляризації макрофагів (М1/М2) та кількісну активність їхніх маркерних ензимів (iNos/Arg1) в ендометрії та перитонеальній рідині при ендометріоїдній хворобі. Матеріали та методи. У дослідження залучили 80 жінок репродуктивного віку (30,95 ± 6,49). Основна група (ОГ) – 50 жінок з ендометріоїдною хворобою; контрольна (КГ) – 30 пацієнток без ознак ендометріоїдної хвороби. У жінок з основної (n = 24) та контрольної (n = 27) груп до оперативного лікування брали зразки ендометрія за допомогою внутрішньоматкового Пайпель катетера в першу фазу менструального циклу. Під час лапароскопічного чи лапаротомічного доступу брали перитонеальну рідину (в ОГ – n = 24, у КГ – n = 28). Тип поляризації макрофагів (М1 або М2) встановлювали шляхом визначення співвідношення активності маркерних ензимів (Arg1, iNos) у кожної пацієнтки спектрофотометричним методом в ендометрії та перитонеальній рідині. Поляризацію за М1 фенотипом визначали при iNos > Arg1, за М2 фенотипом – при Arg1 > iNos. Результати. Виявили, що в жінок з ендометріоїдною хворобою частіше виявляють спайковий процес органів малого таза – 84,0 % проти 46,7 % відповідно, а особливо 3 і 4 ступені тяжкості (р < 0,05). Оцінюючи тип макрофагів у перитонеальній рідині, встановили: вірогідно більше жінок з ОГ мали поляризацію макрофагів за М2 фенотипом порівняно з КГ (58,3 % проти 28,6 %, р = 0,03). Саме поляризація макрофагів за М2 фенотипом впливає на тяжкість ендометріоїдної хвороби, а особливо на 4 ступінь. Середнє значення рівня активності iNOS у жінок ОГ і в перитонеальній рідині, й ендометрії вірогідно відрізняються від показників КГ (в 1,73 і 1,77 раза відповідно). Висновки. Ендометріоз – хвороба, розвиток і прогресування якої відбувається внаслідок впливу М2 фенотипу макрофагів. Враховуючи збільшення середнього значення рівня активності iNOS у перитонеальній рідині та ендометрії, можна зробити висновок про вплив iNOS на патогенез ендометріоїдної хвороби.