The article presents a comprehensive study of selected problematic aspects of the legal framework regulating the activities of the National Police of Ukraine under the legal regime of martial law. The authors analyze the specifics of police functioning as a key institution within the national security and defense sector during the period of armed aggression against Ukraine, which is accompanied by systemic threats to public order, safety, and the rule of law. Emphasis is placed on the fact that the introduction of martial law leads to a significant transformation of state governance mechanisms, thereby necessitating a reassessment of the legal status and powers of the National Police in this context. The study provides a detailed analysis of the regulatory framework governing police activity under martial law, including the provisions of the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law,” the Law of Ukraine “On the National Police,” as well as relevant by-laws, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, regulatory acts of the Ministry of Internal Affairs, and orders and instructions issued during the period of martial law. The authors argue that the legal support for police operations must be systematic, coherent, and adaptive, capable of promptly responding to changes in the security environment. Particular attention is devoted to the analysis of police powers under wartime conditions. These include control over compliance with curfews, enforcement of restrictive measures (including restrictions on freedom of movement and bans on public gatherings), detection and neutralization of sabotage and reconnaissance groups, combating looting, and participation in counter-sabotage operations jointly with other security forces. It is noted that the police perform not only law enforcement functions but also operate as a component of the country’s defense potential, which significantly expands their functional responsibilities. A separate focus of the research is the issue of coordination between the National Police and other entities in the security and defense sector, such as the Armed Forces of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the State Border Guard Service, and the National Guard. The study highlights the importance of operational coordination, information exchange, the formation of joint operational headquarters, and clear delineation of competencies to avoid duplication of functions and jurisdictional conflicts. The article also outlines key legal, organizational, and practical challenges faced by the police in the performance of their duties under martial law. These include personnel support, psychological resilience of officers, logistical capacity, and legal protection of police staff. The authors emphasize the need to develop a comprehensive regulatory framework that considers both current threats and potential conflict escalation scenarios, while ensuring a balance between security imperatives and the protection of fundamental human rights and freedoms. In conclusion, the article stresses that effective legal regulation of the National Police’s activities during martial law is a crucial condition for stable governance, public safety, and maintaining citizens’ trust in state institutions. The authors propose several directions for improving current legislation aimed at strengthening the functional capacity of the police both in the short and long term.

У статті здійснюється ґрунтовне дослідження окремих проблемних аспектів правового забезпечення діяльності Національної поліції України в умовах дії правового режиму воєнного стану. Автори аналізують специфіку функціонування поліції як ключового органу в системі сектору безпеки та оборони в період збройної агресії проти України, що супроводжується системними загрозами для громадського порядку, публічної безпеки та правопорядку загалом. Акцентовано увагу на тому, що введення воєнного стану зумовлює істотну трансформацію механізмів управління в державі, а отже, вимагає й переосмислення правового статусу та повноважень Національної поліції у відповідному контексті. У роботі детально розглянуто нормативно-правове регулювання діяльності поліції в умовах воєнного стану, зокрема положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про Національну поліцію», інших підзаконних актів, розпоряджень Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ, а також наказів та інструкцій, що видаються безпосередньо у період дії особливого правового режиму. Автори підкреслюють, що правове забезпечення діяльності поліції повинно мати системний, узгоджений та адаптивний характер, здатний оперативно реагувати на зміну безпекової ситуації, притаманну воєнному стану. Особливу увагу приділено аналізу повноважень поліції, які мають специфіку в умовах воєнного часу. Серед них – контроль за дотриманням комендантської години, забезпечення режимних обмежень (включаючи обмеження свободи пересування, заборону масових заходів тощо), виявлення і нейтралізація диверсійно-розвідувальних груп, боротьба з мародерством, участь у контрдиверсійних заходах спільно з іншими силовими структурами. Зазначено, що поліція виконує не лише правоохоронні функції, а й діє як елемент оборонного потенціалу країни, що значно розширює її функціональне навантаження. Окремим напрямом дослідження є проблематика взаємодії Національної поліції з іншими суб’єктами сектору безпеки та оборони – Збройними Силами України, Службою безпеки України, Державною прикордонною службою, Національною гвардією тощо. Вказується на важливість оперативної координації дій між усіма ланками системи безпеки, необхідність обміну інформацією, формування спільних оперативних штабів, а також забезпечення чіткого розмежування повноважень для запобігання дублюванню функцій та конфліктам юрисдикцій. У статті також окреслено основні правові, організаційні та практичні виклики, з якими стикається поліція під час виконання своїх завдань у період воєнного стану. Зокрема, порушено питання кадрового забезпечення, морально-психологічної стійкості особового складу, матеріально-технічного забезпечення, правового захисту працівників поліції тощо. Автори наголошують на необхідності розробки комплексної нормативної бази, яка б враховувала не лише поточні загрози, а й потенційні сценарії ескалації конфлікту, забезпечуючи при цьому баланс між безпекою і дотриманням основоположних прав і свобод громадян. У підсумку підкреслюється, що ефективне правове регулювання діяльності Національної поліції в умовах воєнного стану є важливою умовою стабільності державного управління, збереження публічної безпеки та підтримання довіри громадян до інститутів влади. Запропоновано низку напрямів удосконалення чинного законодавства, спрямованих на зміцнення функціональної спроможності поліції як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.