The article, on the basis of official legislation, examines various aspects of corruption in the National Police. It is stated that corruption is not only a suspenseful evil that requires an adequate moral assessment of the society, and the corresponding harm of the suspenseful development, the formation of market deposits and institutions of democracy. The object of investigation is the system of state legal regulation of corruption. The subject is legal knowledge, legal norms and social and legal institutions that characterize the legal order in the sphere of corruption. During the research process, fundamental scientific methods of knowledge were used: analysis, synthesis, comparison, analogy, deduction, induction, abstraction, private science and special methods. The essence of corruption expresses the hidden pattern of corruption, due to the legal connection between corruption and the interests of the individual, the estate and the state. Forms of corruption involve the connection of subjects of corruption in the process of carrying out illegal activities of a corrupt nature, which violates the normative regulation of the singing sphere of activity. It works to provide additional public opportunities for the implementation of special and corporate interests at the mercy of the spouses, depicting the mechanisms of illegal appropriation of corrupted assets by subjects suspіlnogo good, through vikoristannya public ownership. The institutional infusion of international legislation in the sphere of corruption into the formation of a national legal order in the sphere of corruption is divided into doctrinal, conceptual, legal, and regulatory levels. It is stated that the subjects of corruption in the police are elements of the structure of the legal order in the sphere of corruption, specialized and non-specialized, state and non-state bodies and communities. Anti-corruption legislation establishes security barriers in the following areas: streamlining the legislative process; updating and expanding the legal framework for law enforcement activities; elimination of clearings, colosions and rubbish in the regulatory legal acts of all countries and legal authorities; guarantees of legal protection of individuals, which protect against vikrtu.

У статті на підставі чинного законодавства розглянуто окремі аспекти запобігання корупції в органах Національної поліції. Вказано, що корупція є не лише суспільним злом, що вимагає адекватної моральної оцінки суспільством, а й суттєвим гальмом суспільного розвитку, формування ринкових відносин та інститутів демократії. Об’єктом дослідження є система державно-правового регулювання запобігання корупції. Предметом є правовідносини, правові норми та соціально-правові інститути, що характеризують правовий порядок у сфері запобігання корупції. У процесі дослідження застосовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння, аналогія, дедукція, індукція, абстракція, приватно-наукові та спеціальні методи. Сутність корупції виражає загальну закономірність запобігання корупції, зумовлену правовим зв’язком між корупційними відносинами та інтересами особи, суспільства та держави. Форми корупції є виразом зв’язку суб’єктів корупційних відносин у процесі здійснення протиправної дії корупційного характеру, що порушує нормативне регулювання певної сфери діяльності та здійснюється за допомогою використання публічних можливостей для реалізації особистих чи корпоративних інтересів на шкоду суспільним, відображає механізми незаконного присвоєння суб’єктами корупційних відносин суспільного блага, через використання публічної влади. Інституційний вплив міжнародного законодавства у сфері запобігання корупції на формування національного правового порядку у сфері запобігання корупції поділяється на доктринальний, концептуально-правовий, нормативно-правовий рівні. Зазначено, що суб’єкти запобігання корупції в поліції – це елементи структури правового порядку у сфері запобігання корупції спеціалізовані та неспеціалізовані, державні та недержавні органи та громадяни. Антикорупційне законодавство встановлює засади запобігання у сферах: удосконалення законотворчого процесу; оновлення та розширення правової бази правоохоронної діяльності; усунення прогалин, колізій і протиріч у нормативно-правових актах усіх рівнів і галузей права; гарантії правової захищеності осіб, які сприяють викриттю.