The article summarizes the results of the study of paleontology and biostratigraphy of the Jurassic of the Piennine Zone of the Ukrainian Carpathians by domestic and foreign researchers. For the first time, a summary paleontological description of these sediments is presented, taking into account numerous published data on identified macro- and mictofossils. A correlation biozonal scale has been created, as well as complex biostratigraphic schemes for each Jurassic series of its region in accordance with the International Stratigraphic Scale (2020). Because the stratigraphic sequence was disturbed by disjunctive dislocations, these schemes were developed by analysis of fragmentary sections. At present, three series of the Jurassic are determined by ammonites, belemnites, pelecypods, brachiopods, the Lower and Upper series are also dated by dinocysts, the Upper also by foraminifera and tintinnids. The stages and standard zones of the modern international scale are determined by ammonites: Liasicus of the Gettangian; Bucklandi, Obtusum, Raricostatum of the Sinemurian; Jamesoni, Emaciatum of the Pliensbachian; Tenuicostatum, Serpentinum, Bifrons, Thouarcense of the Toarcien; Opalinum, Murchisonae, Bradfordensis, Concavum of the Aalenian; Propinquans, Humpriesianum, Parkinsoni of the Bajocian; Zigzag, Aurigerus, Subcontractus, Bremeri, Retrocostatum of the Bathonian; Athletа of the Callovian; Plicatilis і Bifurcates of the Oxfordian; Divisum, Acanticum і Cavouri of the Kimmeridgian. Continuous dinocyst zonation is traced in the Upper Jurassic – Fibrata Аcme (Upper Oxfordian), Parvula Acme, Moluccana і Borzai (Kimmerigian), Pulla, Tithonica, Malmica, Semiradiata (Lower Tithonian) and all standard tintinnide zones of Tithonian — Chitinoidella (підзони Dobeni і Boneti), Praetintinnopsella, Crassicollaria. The boundaries of the stages from the Gettangiean to the Oxfordian are not determined. The boundaries between the Lower and Upper Oxfordian as well as between the Kimmeridgian substages are determined by ammonites as well as the boundary between the Kimmeridgian and Tithonian is determined by dinocysts, and the boundary between the Jurassic and Cretaceous is determined by tintinnids (corresponds to the boundary between the zones Crassicollaria of Tithonian and Calpionella of Berriassian). Stratigraphic unconformities were revealed by the macro- and mictofossils: the regional erosion on the boundary between the Aalenian and Bajocian as well as in Early Callovian, and short gap on the boundary between the Lower and Upper Bajocian. 

В статье приведены обобщенные результаты изучения палеонтологии и биостратиграфии юры Пеннинской зоны Украинских Карпат отечественными и зарубежными исследователями. Впервые представлена сводная палеонтологическая характеристика этих отложений с учетом многочисленных опубликованных данных по диагностированным макро- и микрофоссилиям. Создана корреляционная биозональная шкала, а также комплексные биостратиграфические схемы для каждого отдела юры данного региона в соответствии с Международной стратиграфической шкалой (2020). Стратиграфическая последовательность отложений нарушена дизъюнктивными дислокациями, вследствие чего эти схемы разработаны в результате анализа фрагментарных разрезов. На сегодня три отдела юры выделены по аммонитам, белемнитам, пелециподам, брахиоподам, нижний и верхний отделы датированы также по диноцистам, верхний – по фораминиферам и тинтиннидам. По аммонитам сделано ярусное деление и установлены стандартные зоны современной международной шкалы: Liasicus геттанга; Bucklandi, Obtusum, Raricostatum синемюра; Jamesoni, Emaciatum плінсбаха; Tenuicostatum, Serpentinum, Bifrons, Thouarcense тоара; Opalinum, Murchisonae, Bradfordensis, Concavum аалена; Propinquans, Humpriesianum, Parkinsoni байосу; Zigzag, Aurigerus, Subcontractus, Bremeri, Retrocostatum бата; Athletа келловея; Plicatilis і Bifurcates оксфорда; Divisum, Acanticum и Cavouri киммериджа. В верхней юре прослежена последовательная зональность диноцист – Fibrata Аcme (верхний оксфорд), Parvula Acme, Moluccana і Borzai (киммеридж), Pulla, Tithonica, Malmica, Semiradiata (нижний титон) и все стандартные зоны тинтиннид титона – Chitinoidella (подзоны Dobeni и Boneti), Praetintinnopsella, Crassicollaria. Границы ярусов от геттанга до оксфорда не установлены. По аммонитам определены границы нижнего и верхнего оксфорда, а также под’ярусов киммериджа, по диноцистам – границу киммериджского и титонского ярусов, по тинтиннидам – границу юры и мела (соответствует границе зон Crassicollaria титона и Calpionella берриаса). По макро- и микрофоссилиям выявлены стратиграфические перерывы: региональные размывы на рубеже аалена и байоса, а также в раннем келловее, кратковременный перерыв на границе раннего и позднего байоса.

Наведено узагальнені результати вивчення палеонтології та біостратиграфії юри Пенінської зони Українських Карпат вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Вперше представлено зведену палеонтологічну характеристику цих відкладів з урахуванням численних опублікованих даних по діагностованих макро- і мікрофосиліях.Створено кореляційну біозональну шкалу, а також комплексні біостратиграфічні схеми для кожного відділу юри даного регіону відповідно до Міжнародної стратиграфічної шкали (2020). Стратиграфічна послідовність відкладів порушена диз’юнктивними дислокаціями, тому ці схеми розроблено за аналізом фрагментарних розрізів.На теперішній час три відділи юри виділено за амонітами, белемнітами, пелециподами, брахіоподами, нижній і верхній відділи датовані також за диноцистами, верхній — за форамініферами і тинтинідами. За амонітами здійснено ярусний поділ і встановлено стандартні зони сучасної міжнародної шкали: Liasicus гетангу; Bucklandi, Obtusum, Raricostatum синемюру; Jamesoni, Emaciatum плінсбаху; Tenuicostatum, Serpentinum, Bifrons, Thouarcense тоару; Opalinum, Murchisonae, Bradfordensis, Concavum аалену; Propinquans, Humpriesianum, Parkinsoni байосу; Zigzag, Aurigerus, Subcontractus, Bremeri, Retrocostatum бату; Athletа келовею; Plicatilis і Bifurcates оксфорду; Divisum, Acanticum і Cavouri кімериджу. У верхній юрі простежено послідовну зональність диноцистів — Fibrata Аcme (верхній оксфорд), Parvula Acme, Moluccana і Borzai (кімеридж), Pulla, Tithonica, Malmica, Semiradiata (нижній титон) і всі стандартні зони тинтинід титону — Chitinoidella (підзони Dobeni і Boneti), Praetintinnopsella, Crassicollaria. Границі ярусів від гетангу до оксфорду не встановлено. За амонітами визначено границі нижнього і верхнього оксфорду, а також під’ярусів кімериджу, за диноцистами — межу кімериджського і титонського ярусів, за тинтинідами — границю юри та крейди (відповідає межі зон Crassicollaria титону і Calpionella беріасу). За макро- і мікрофосиліями виявлено стратиграфічні перериви: регіональні розмиви на рубежі аалену та байосу, а також у ранньому келовеї, короткочасний перерив на границі раннього і пізнього байосу.