Статтю присвячено аналізу питання перекладів творів дипломатичного жанру офіційно-ділового стилю українською мовою. Актуальність дослідження обумовлена інтересом сучасної лінгвістичної науки до перекладу міжнародних договорів, а також неналежною якістю перекладів міжнародних договорів українською мовою через брак нормативно закріплених єдиних правил перекладу юридичних термінів, прогалини загальної проблематики перекладів. Метою дослідження є визначення особливостей перекладу міжнародного договору українською мовою, а завданнями — виявлення фонетичних, лексичних, граматичних помилок в офіційному перекладі Конвенції про права дитини, аналіз структурно-семантичних характеристик юридичних положень і термінів, застосування лексико-граматичних трансформацій під час перекладу міжнародних договорів. Дослідження лексичних і стилістичних особливостей Конвенції дозволило охарактеризувати стилістику тексту. Комплексний аналіз статей міжнародного договору дав змогу виокремити типові моделі статей Конвенції, відзначити високу стандартизацію мови: поширене вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій, своєрідність синтаксису (прямий порядок слів: підмет перед присудком і якомога ближче до початку речення).Встановлено, що джерелом перекладу міжнародного договору українською мовою є автентичний текст Конвенції російською мовою. Засвідчено, що переклад містить випадки помилкового перекладу з російської мови, нееквівалентного перекладу з англійської мови, невмотивованого вживання іншомовних слів, заміни усталених юридичних термінів іншомовного походження загальновживаними словами, порушення законів милозвучності. Виявлені невідповідності проаналізовані, запропоновані коректні варіанти перекладу. У зв’язку з цим вбачаємо необхідним передбачити порядок виправлення помилок в офіційних перекладах міжнародних договорів, створивши відповідний механізм на законодавчому рівні.