Несмотря на успехи современной доказательной медицины, лечение остеоартроза (ОА) остается сложной и нерешенной проблемой. Безусловно, модификация образа жизни несколько улучшает состояние пациента с ОА, однако курация пациента с ОА без медикаментозной терапии, которая является в основном симптоматической, практически невозможна. Цель исследования: анализ эффективности применения препарата внутриклеточного ситемного энзима в комплексной терапии больных первичным ОА в коморбидности с внешнесекреторной недостаточностью поджелудочной железы (ВНН ПЖ) для коррекции патологических процессов, развивающихся у пациентов. Материалы и методы. Обследовано 69 пациентов с первичным ОА в коморбидности с внешнесекреторной недостаточностью ПЖ. Диагноз ОА устанавливали на основе диагностических критериев Американской коллегии ревматологов (АСR, 2018), Европейской ассоциации ревматологов (European League Against Rheumatism, EULAR, 2018), Американской академии хирургов-ортопедов (ААOS, 2018), Международного общества по изучению ОА (OARSI, 2019). Исследование суставов включало осмотр, пальпацию, объективную оценку боли. Симптомы ОА оценивали также по индексу Лекена и тесту Харриса. Для оценки состояния недостаточности поджелудочной железы определяли содержание фекальной α-эластазы и проводили анализ копрограммы. Пациенты были разделены на две группы: больные 1-й группы получали лечение первичного ОА согласно международным рекомендациям, больные 2-й группы дополнительно получали энзимный препарат. Результаты. После проведенного лечения у пациентов 1-й группы наблюдалась статистически значимая тенденция к ухудшению показателей фекальной α-эластазы и копрограммы (р<0,05), во 2-й группе наблюдалось статистически значимое улучшение данных показателей (р<0,05). Также было выявлено статистически значимое улучшение показателей течения первичного ОА в обеих исследуемых группах (р<0,05), однако во 2-й группе лечебный эффект был статистически значимо более весомый (р<0,05). Заключение. Наблюдалась статистически значимая положительная динамика показателей недостаточности поджелудочной железы и течения первичного ОА во 2-й группе по сравнению с такими в 1-й после проведенного лечения (р<0,05). Это свидетельствует о целесообразности использования энзимного препарата при лечении пациентов с первичным ОА в коморбидности с заболеваниями, сопровождающимися недостаточностью поджелудочной железы.

Despite the advances of modern evidence-based medicine, the treatment of osteoarthritis (OA) remains a complex and unresolved issue. Of course, modification of the patient’s lifestyle improves the condition of a patient with osteoarthritis, but the management of a patient with osteoarthritis without drug therapy, which is mostly symptomatic, is almost impossible. The objective: was to investigate the effectiveness of intracellular systemic enzyme in the complex therapy of patients with primary OA in comorbidity with exocrine pancreatic insufficiency for the correction of pathological processes developing in patients. Materials and methods. 69 patients with primary OA in comorbidity with exocrine pancreatic insufficiency were examined. The diagnosis of OA was established on the basis of diagnostic criteria of the American College of Rheumatologists (ACR, 2018), the European Association of Rheumatologists (European League Against Rheumatism, EULAR, 2018). American Academy of Orthopedic Surgeons (AAOS, 2018), International Society for the Study of OA (OARSI, 2019). Examination of the joints included examination, palpation, and objective assessment of pain. OA symptoms were also assessed by Leken index and the Harris test. To assess the state of exocrine pancreatic insufficiency, the content of fecal α-elastase was determined and the coprogram was evaluated. Patients were divided into two groups: the 1st group received treatment of primary OA according to international recommendations, the 2nd group additionally received an enzymatic drug. Results. After the treatment, patients of the 1st group showed a statistically significant tendency to deterioration of fecal α-elastase and coprogram (p<0,05), in the 2nd group there was a statistically significant improvement of these indicators (p<0,05). There was also a statistically significant improvement in the course of primary OA in both study groups (p<0,05), but in the 2nd group the therapeutic effect was statistically significantly more significant (p<0,05). Conclusions. There was a statistically significant positive dynamics of exocrine pancreatic insufficiency and course of primary OA in the 2nd group compared to those in the 1st after treatment (p<0,05), which indicates the feasibility of using the enzyme drug in the treatment of patients with primary OA in comorbidity with exocrine pancreatic insufficiency.

Не дивлячись на успіхи сучасної доказової медицини, лікування остеоартрозу (ОА) залишається складною і невирішеною проблемою. Безумовно, модифікація способу життя дещо покращує стан пацієнта з ОА, проте ведення пацієнта з ОА без медикаментозної терапії, яка є загалом симптоматичною, практично неможливе. Мета дослідження: аналіз ефективності використання препарату внутрішньоклітинного ситемного ензиму у комплексній терапії хворих на первинний ОА у коморбідності із зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози (ЗСН ПЗ) для корекції патологічних процесів, що розвиваються у пацієнтів. Матеріали та методи. Обстежено 69 пацієнтів з первинним ОА у коморбідності із зовнішньосекреторною недостатністю ПЗ. Діагноз ОА встановлювали на основі діагностичних критеріїв Американської колегії ревматологів (АСR, 2018), Європейської асоціації ревматологів (European League Against Rheumatism, EULAR, 2018), Американської академії хірургів-ортопедів (ААOS, 2018), Міжнародного товариства з вивчення ОА (OARSI, 2019). Дослідження суглобів включало огляд, пальпацію, об’єктивну оцінку болю. Симптоми ОА оцінювали також за індексами Лекена і тестом Харріса. Для оцінювання стану ЗСН ПЗ визначали вміст фекальної α-еластази та проводили аналіз копрограми. Пацієнтів було розподілено на дві групи: хворі 1-ї групи отримували лікування первинного ОА згідно з міжнародними рекомендаціями, хворі 2-ї групи додатково отримували внутрішньоклітинний системний ензимний препарат. Результати. Після проведеного лікування у пацієнтів 1-ї групи спостерігалася статистично значуща тенденція до погіршення показників фекальної α-еластази та копрограми (р<0,05), у 2-й групі спостерігалося статистично значуще покращення даних показників (р<0,05). Також було виявлено статистично значуще покращення показників перебігу первинного ОА в обох досліджуваних групах (р<0,05), проте у 2-й групі лікувальний ефект був статистично значущо вагоміший (р<0,05). Заключення. Спостерігали статистично значущу позитивну динаміку показників ЗСН ПЗ та перебігу первинного ОА у 2-й групі щодо таких у 1-й групі після проведенного лікування (р<0,05). Це свідчить про доцільність використання внутрішньоклітинного системного ензимного препарату при лікуванні пацієнтів з первинним ОА у коморбідності із захворюваннями, що супроводжуються ЗСН ПЗ.