The article explores the issue of the importance of developing psychological competence in notaries and other representatives of the legal profession. This ability is acquired and helps to learn to listen to your intuition and improve such important professional abilities and qualities as: observation and attentiveness, deduction and flexibility of the mind, balance and endurance, persistence and principles, etc. The fact that notaries and other lawyers need to acquire basic knowledge from the course of legal psychology in parallel with the study of jurisprudence has been confirmed. It is essential that the practical application of these knowledge and skills will enable the notary to reduce the risk of being misled by the party to the transaction or other interested parties. In addition, knowledge from the course of legal psychology helps the notary to prevent and protect himself from future appeals of his own actions or inaction in court due to unprofessionalism or lack of necessary skills. At the same time, the work analyzed various types of legal psychology and characterized the process of formation of various legal consciousnesses of the individual by each of them. The need to single out extreme legal psychology is argued, which can be used both in the notary process in general and during the procedure of establishing the real intentions of the parties to transactions by a notary in particular, but in a broad approach to understanding this concept. It covers psychological knowledge on issues of individual activity in special conditions and those legal norms that regulate behavior and relationships between individuals during extraordinary circumstances, for example, such as a full-scale invasion of the aggressor on the territory of Ukraine. The necessity and effectiveness of the notary’s use of the theoretical basis from the course of legal psychology during the procedure of establishing the valid intentions of the parties to the transaction by the notary has been proven. Such an exchange of information takes place through the direct communication of the notary with the client and asking him/her the necessary clarifying questions in order to find out the true intentions of the party to the relevant transaction as efficiently as possible.

У статті досліджується питання важливості розвитку в нотаріусів та інших представників юридичної професії психологічної компетентності. Дана здатність є набутою й допомагає навчитися дослухатися до своєї інтуїції та покращити такі важливі професійні здібності й якості, як: спостережливість і уважність, дедукція й гнучкість розуму, урівноваженість і витримка, наполегливість і принциповість тощо. Підтверджено той факт, що нотаріусам та іншим юристам необхідно отримувати базові знання з курсу юридичної психології паралельно з вивченням юриспруденції. Суттєво, що практичне застосування даних знань та навичок надасть змогу нотаріусу зменшити ризик бути введеним в оману стороною правочину чи іншими зацікавленими особами. Крім того, знання з курсу юридичної психології сприяють нотаріусу в тому, щоб запобігати й убезпечувати себе від майбутніх оскаржень власних дій чи бездіяльності в судовому порядку з причин непрофесіоналізму або відсутності потрібних навичок. Разом з тим, у роботі було проаналізовано різні види юридичної психології та охарактеризовано процес формування кожним з них різноманітних правосвідомостей особистості. Аргументовано потребу у виокремленні екстремальної юридичної психології, яка може використовуватися як в нотаріальному процесі загалом, так і протягом процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочин зокрема, але в широкому підході до розуміння цього поняття. Воно охоплює психологічні знання з питань діяльності особистості в особливих умовах та ті норми права, які регулюють поведінку й взаємовідносини між індивідами під час надзвичайних обставин, наприклад, таких як повномасштабне вторгнення агресора на територію України. Доведена необхідність та ефективність використання нотаріусом теоретичної бази з курсу юридичної психології під час процедури встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину. Відбувається такий обмін інформацією шляхом безпосереднього спілкування нотаріуса з клієнтом та поставлення ним/нею потрібних уточнюючих запитань, аби максимально ефективно зʼясувати справжні задуми сторони відповідного правочину.