В статье всесторонне рассматривается положение, в котором оказались образованные слои городского населения Украины в период революции и гражданской войны 1917-1920 гг. В условиях вооруженного противостояния интеллигенция оказалась между двумя враждебными лагерями, и многие ее представители затруднялись с окончательным выбором. Ухудшение материального положения постепенно привело большинство категорий лиц умственного труда к резкому снижению уровня социальных потребностей и ожиданий и, как следствие, к утрате социальных признаков своей группы, как внешних, так и внутренних. Их политическая позиция часто представляла не осознанное решение на основе твердых убеждений, а череду случайных поступков, обусловленных, в первую очередь, задачей физического выживания. В результате часть интеллигенции покинула страну, часть согласилась сотрудничать с победителями, большинство же оказалось в состоянии "внутренней" эмиграции, сохраняя надежду лишь на перерождение режима большевиков.

The article comprehensively analyses the situation in which the educated strata of the urban population of Ukraine were during the Revolution and the civil war of 1917-1920. During the armed confrontation, the intelligentsia was between two hostile camps, and many of its members had difficulties with their final choice. The worsening of a financial position gradually led most of the categories of persons of mental work to a sharp reduction in social needs and expectations and as a result to the loss of social attributes of their group, both external and internal. Their political position often represents not a conscious decision on the basis of strong convictions, but series of random acts caused primarily by the task of physical survival. As a result, some of intelligentsia left the country, others agreed to cooperate with the winners, but the majority appeared in a state of "internal" emigration, keeping hope just to a transformation the Bolshevik regime.

У статті розглядається становище освічених верств міського населення України в період революції та громадянської війни 1917-1920 рр. Показано, що в умовах збройного протистояння інтелігенція лишилася між двома ворожими таборами й багато її представників вагалися з остаточним вибором. Погіршення матеріального становища поступово призвело до різкого зниження рівня соціальних потреб та очікувань людей і, як наслідок, до втрати соціальних ознак інтелігенції, як зовнішніх, так і внутрішніх. Політична позиція часто була не усвідомленим рішенням, а вервечкою випадкових вчинків, зумовлених, у першу чергу, фізичним виживанням. У результаті частина інтелігенції покинула країну, частина погодилася співпрацювати з переможцями, більшість же опинилася в стані "внутрішньої" еміграції.