У статті проаналізовано співвіднесеність наголосу із становленням омонімічних відношень гетерогенної природи серед вербативів третього структурного класу в південно-західних говорах української мови. Дослідження проведено на основі зіставлення лексико-семантичних й етимологічних процесів означених дериватів, що репрезентують південно-західне наріччя, варіанти української літературної мови та сучасну українську. Установлено: архісеми кожного з означених вербативів засвідчують продуктивність лексико-семантичних процесів, які убезпечували семемам розвиток полісемії. Виявлено, що становлення гетерогенних дієслівних омонімів належить до малопродуктивних лінгвальних явищ. Закоріненість у праслов’янську мовну спільноту, тотожність звучання й етимологічна непрозорість призводили до сплутування в практичному мовленні діалектоносіїв їхньої семантики, виникнення фонетичних і наголосових варіантів та їх підміни.