Антимюллеров гормон (АМГ) – гликопептид β-семейства трансформирующих факторов роста, применяется во многих медицинских сферах. Расширяется понимание биологической роли АМГ в норме и при патологии, например, при синдроме поликистозных яичников (СПКЯ). В данный обзор включены результаты анализа современных литературных источников относительно синтеза и биологической роли АМГ у женщин и мужчин; факторов, влияющих на его уровень; возможностей и ограничений клинического применения уровней АМГ в детской эндокринологии/урогинекологии, репродуктологии, диагностике СПКЯ и других дисгормональных состояний, программах онкофертильности и диагностике опухолей полового тяжа.Эффекты АМГ в организме женщины: сдерживание вхождения примордиальных фолликулов в рост, контроль чувствительности фолликулов к фолликулостимулирующему гормону, участие в селекции доминантного фолликула, подавление активности ароматазы в гранулезных клетках фолликула, регуляция работы генератора импульсов гонадотропного рилизинг-гормона.АМГ является важной составляющей прогноза ответа на стимуляцию овуляции у бесплодных женщин, диагностики неклассических форм СПКЯ, преждевременной яичниковой недостаточности до развития аменореи, других дисгормональных заболеваний, гранулезоклеточных опухолей, принятия решений о возможности сохранения репродуктивной функции после лечения онкологических заболеваний. В настоящее время АМГ не может использоваться как инструмент индивидуализированного прогнозирования возраста наступления менопаузы, фертильности. Не рекомендуется принимать решение о применении криопресервации ооцитов на основе только уровня АМГ.Также рассмотрены вопросы эволюции методов лабораторной оценки АМГ, что является важным фактором влияния на клиническое и научное применение исследования. Несмотря на значительное усовершенствование технических характеристик тест-систем для определения уровня АМГ, существуют ограничения использования этого диагностического маркера, связанные с отсутствием стандартизации. Преодолеть этот недостаток можно путем соблюдения следующих принципов: не основывать важные клинические решения только на уровне АМГ, а использовать этот показатель в совокупности с другими лабораторными показателями и клиническими данными; придерживаться последовательного использования одной автоматизированной тест-системы до введения в лабораторную практику стандарта.

Антимюллерів гормон (АМГ) – глікопептид β-сімейства трансформуючих факторів росту, застосовується в багатьох медичних сферах. Розширюється розуміння біологічної ролі АМГ в нормі і при патології, наприклад, при синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ). В даний огляд включені результати аналізу сучасних літературних джерел щодо синтезу та біологічної ролі АМГ у жінок і чоловіків; факторів, що впливають на його рівень; можливостей і обмежень клінічного застосування рівнів АМГ в дитячій ендокринології/урогінекології, репродуктології, діагностиці СПКЯ та інших дисгормональних станів, програмах онкофертильності та діагностиці пухлин статевого тяжа. Ефекти АМГ в організмі жінки: стримування вступання примордіальних фолікулів у ріст, контроль чутливості фолікулів до фолікулостимулюючого гормону, участь у селекції домінантного фолікула, пригнічення активності ароматази в гранульозних клітинах фолікула, регуляція роботи генератора імпульсів гонадотропного рилізинг-гормону.АМГ є важливою складовою прогнозу відповіді на стимуляцію овуляції у безплідних жінок, діагностики некласичних форм СПКЯ, передчасної яєчникової недостатності до розвитку аменореї, інших дисгормональних захворювань, гранульозоклітинних пухлин, прийняття рішень про можливість збереження репродуктивної функції після лікування онкологічних захворювань. В даний час АМГ не може використовуватись як інструмент індивідуалізованого прогнозування віку настання менопаузи, фертильності. Не рекомендовано приймати рішення про застосування кріопресервації ооцитів на підставі лише рівня АМГ. Також розглянуто питання еволюції методів лабораторної оцінки АМГ, що є важливим фактором впливу на клінічне і наукове застосування дослідження. Незважаючи на значне вдосконалення технічних характеристик тест-систем для визначення рівня АМГ, існують обмеження використання цього діагностичного маркера, пов’язані з відсутністю стандартизації. Подолати цей недолік можна шляхом дотримання наступних принципів: не ґрунтувати важливі клінічні рішення лише на рівні АМГ, а використовувати цей показник у сукупності з іншими лабораторними показниками і клінічними даними; дотримуватись послідовного використання однієї автоматизованої тест-системи до введення в лабораторну практику стандарту.

Anti-Müllerian hormone (AMН) is a glycopeptide of the transforming growth factors β-family, used in many medical fields. Understanding of the biological role of AMH at norm and at pathology such as polycystic ovary syndrome (PCOS) is expanding. This review includes the literature analysis on the synthesis and biological role of AMH in women and men; factors influencing its level; possibilities and limitations of clinical use of AMH in pediatric endocrinology/urogynecology, reproductive medicine, diagnosis of PCOS and other dyshormonal conditions, oncofertility programs and diagnosis of genital tumors.Effects of AMH in women: inhibiting the entry of primordial follicles into growth, control of follicle sensitivity to follicle-stimulating hormone, participation in the selection of the dominantfollicle, inhibition of aromatase activity in granulosa cells of the follicle, regulation of the gonadotropic generator of gonadotropic releasing hormone.AMH is an important component of predicting the response to ovulation stimulation in infertile women, diagnosis of nonclassical forms of PCOS, premature ovarian failure to the developmentof amenorrhea, other hormonal diseases, granulosa cell tumors, decisions about the possibility of maintaining reproductive function after cancer treatment. Currently, AMH cannot be used asa tool for individualized prediction of the age of menopause, fertility. It is not recommended to decide on the use of cryotechnologies based only on the AMH level.Evolution of laboratory estimation of АМН as an important factor of impact on clinical and scientific application of research is also considered. Despite significant improvements in thetechnical characteristics of test systems for determining the AMH level, there are limitations in the use of this diagnostic marker due to the lack of standardization. This shortcoming can beovercome by following principles: do not base important clinical decisions only at the AMH level, and use this indicator in conjunction with other laboratory parameters and clinical data;adhere to the consistent use of one automated test system until the introduction of the standard in laboratory practice.