У статті висвітлено деякі особливості законодавчої регламентації захисту прокурором прав дітей представницькими засобами крізь призму судової практики стосовно визначення інтересу держави у цій сфері. Метою статті є виокремлення особливостей законодавчої регламентації реалізації функції прокуратури з представництва інтересів держави в суді у сфері охорони дитинства, зокрема при зверненні до суду з позовами про зобов’язання вжити заходів до нарахування та здійснення необхідних виплат, практики його застосування, а також внесення пропозицій щодо підвищення ефективності механізму захисту прав дітей засобами прокурорського представництва. Констатовано недосконалість законодавчої регламентації представницької функції прокуратури, що звужує її правозахисний потенціал, а також послаблює правозахисний механізм у цілому, оскільки в процесі реалізації представницької функції прокурори ідентифікують прогалини у законодавчій регламентації державної політики у сфері охорони дитинства, а також підсилюють систему безоплатної правничої допомоги стосовно дітей засобами представницького характеру. Доведено, що недосконалість законодавства та відсутність сталої й однозначної судової практики створюють складнощі у реалізації прокуратурою функції представництва інтересів держави у сфері охорони дитинства. Сформульовано авторський концепт прокурорського представництва у сфері охорони дитинства, під яким запропоновано розуміти здійснювану спеціально уповноваженими суб’єктами – ювенальними прокурорами діяльність з ціннісно орієнтованим соціальним спрямуванням на реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров’я, лікування, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні, а також на захист інтересів держави у цій сфері як стратегічного загальнонаціонального пріоритету. З метою підвищення ефективності здійснення представницької діяльності та дієвості захисту і забезпечення прав дітей у цій сфері запропоновано внести відповідні законодавчі зміни до механізму нарахування та здійснення відповідних виплат дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

The article highlights some peculiarities of the legislative regulation of the prosecutor’s protection of children’s rights by means of representative means through the prism of court practice on determining the State’s interest in this area. The purpose of the article is to highlight the peculiarities of legislative regulation of the prosecutor’s function of representing the State’s interests in court in the area of child protection and also to make proposals for improving the efficiency of the mechanism of protection of children’s rights by means of prosecutorial representation. The author notes the imperfection of the legislative regulation of the representative function of the prosecutor’s office, which narrows its human rights protection potential. It is proved that imperfect legislation and the lack of consistent and unambiguous judicial practice create difficulties in the prosecutor’s office’s function of representing the interests of the State in the field of child protection. The author formulates the author’s own concept of prosecutorial representation in the field of child protection, which is proposed to be understood as the activities carried out by specially authorized subjects - juvenile prosecutors - with a valueoriented social focus on the realisation of a child’s rights to life, healthcare, treatment, recreation, education, social security, comprehensive development and upbringing in a family environment, as well as on the protection of the State’s interests in this area as a strategic national priority. In order to increase the effectiveness of representative activities and the efficiency of protection and enforcement of children’s rights in this area, it is proposed to introduce appropriate legislative changes to the mechanism for calculating and making appropriate payments to orphans and children deprived of parental care.