This article presents a contrastive analysis of lexical variation in spoken French across three major Francophone regions of Europe – France, Belgium, and Switzerland. The study focuses on identifying and interpreting lexical items used in everyday communication, with particular attention to variation shaped by regional, social, and cultural factors. The analysis centers on examples of common vocabulary, such as terms for mobile phones, money-related expressions and words reflecting elements of local material culture. These lexical units are examined in terms of their use in colloquial, often familiar or substandard registers, as well as their role in constructing speakers’ identities and sense of belonging to a particular community. The methodology is based on a comparative approach to linguistic phenomena observed in various sociocultural contexts. This enables the identification of both shared traits (such as widely circulated borrowings and cross-regional Francophone influences) and region-specific innovations (including preserved archaisms and spontaneous neologisms). In addition to the analysis of authentic linguistic data, the study draws on a secondary corpus, including research in Francophone sociolinguistics and dialectology, reports by Organisation internationale de la Francophonie (OIF), and studies on language policy in Belgium, Switzerland, and France. The findings suggest that lexical variation should not be seen as a threat to linguistic norms but rather as evidence of vitality of the French language and its adaptability to communicative needs. These differences serve not only as markers of regional identity but also as indicators of social positioning, communicative strategy, and group affiliation. Thus, the lexical diversity observed within European Francophonie highlights the functional richness of French and its capacity to maintain internal cohesion amid a plurality of speech practices.

У статті здійснено контрастивний аналіз лексичної варіативності усного французького мовлення в трьох основних франкомовних регіонах Європи – Франції, Бельгії та Швейцарії. Дослідження зосереджене на виявленні та інтерпретації лексичних одиниць, що використовуються в щоденній комунікації, з особливим акцентом на варіативність, зумовлену регіональними, соціальними та культурними чинниками. У центрі уваги перебувають приклади повсякденної лексики: номінації мобільного телефону, слова на позначення грошей і лексеми, які відображають елементи локального культурного досвіду. Розглянуто функціонування цих одиниць у межах розмовного, часто фамільярного або субстандартного регістру мовлення, а також їхня роль у процесах ідентифікації мовців із певною спільнотою.Методологія дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі мовних явищ у різних соціокультурних контекстах, що дало змогу виокремити як спільні риси (на кшталт циркуляції спільних запозичень і франофонної взаємодії), так і специфічні для окремих регіонів мовні інновації (збереження архаїчних форм, виникнення новотворів). Крім аналізу автентичних мовних даних, дослідження спирається на корпус вторинних джерел – праці з франкомовної соціолінгвістики, діалектології, звіти Організації міжнародної франкофонії (OIF), а також аналітичні матеріали, присвячені мовній політиці в Бельгії, Швейцарії та Франції.Отримані результати дозволяють розглядати лексичну варіативність не як загрозу нормі, а як вияв життєвої сили мови, що динамічно адаптується до потреб комунікантів. Такі відмінності є не лише носіями регіональної ідентичності, а й індикаторами соціального позиціонування, комунікативної стратегії та належності до певних груп. Таким чином, багатоманітність лексичних варіантів у межах франкомовної Європи засвідчує функціональне багатство французької мови та її здатність зберігати внутрішню єдність у межах плюралізму мовленнєвих практик.