The article examines the problems associated with the classification of international crimes. It is stated that in the doctrine of international law, international crimes are understood as the most serious and dangerous violations of the principles and norms of international law which encroach on the global interests of humanity and pose a threat to international peace and security. The author analyses the classification of international crimes provided for in the statutes of the Nuremberg and Tokyo International Military Tribunals, the Geneva Conventions, the United Nations documents, the Rome Statute, and case law. It is noted that the list of international crimes is only approximate, since it will constantly change as international law develops. Today, in our opinion, the corpus delicti of international crimes are most fully presented in the Rome Statute of the International Criminal Court of 1998. They include: genocide; crimes against humanity; war crimes; aggression. It is noted that, in addition to inhuman acts (murder, extermination, enslavement, exile and other cruelties committed against civilians before or during war) and persecution of a human group (for political, racial or religious reasons), the list of crimes against humanity also includes torture, sexual crimes, enforced disappearance of persons and apartheid when committed as part of a widespread or systematic attack against any civilians. It is noted that the full-scale russian armed aggression is accompanied by the commission of numerous international crimes on the territory of Ukraine which have no statute of limitations. The author emphasises that the main discrepancy between national legislation and generally recognised corpus delicti of international crimes in international criminal law is the absence of criminalisation of crimes against humanity and the absence of the institution of command responsibility (chief of command). It is concluded that the main legislative step is to bring the national criminal legislation of Ukraine into full compliance with the requirements of the Rome Statute of the International Criminal Court to ensure fair, necessary and inevitable punishment of persons who commit international crimes.

У статті розглядаються проблеми, пов’язані з класифікацію міжнародних злочинів. Констатовано, що в доктрині міжнародного права міжнародні злочини розуміють як найтяжчі та найнебезпечніші порушення принципів і норм міжнародного права, що посягають на глобальні інтереси людства і становлять загрозу міжнародному миру і безпеці. Проаналізовано класифікацію міжнародних злочинів, наведену в статутах Нюрнберзького, Токійського міжнародних військових трибуналів, Женевських конвенціях, документах Організації Об’єднаних Націй, Римського статуту, судову практику. Зазначено, що перелік міжнародних злочинів є лише приблизним, оскільки він постійно змінюватиметься в міру розвитку міжнародного права. На сьогодні склади міжнародних злочинів, на наш погляд, найповніше представлені в Римському статуті Міжнародного кримінального суду 1998 р. До них належать: геноцид; злочини проти людяності; воєнні злочини; агресія. Звернуто увагу на те, що крім нелюдських діянь (вбивства, винищення, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни) та переслідування людської групи (з політичних, расових або релігійних мотивів) до переліку злочинів проти людяності включено також катування, злочини сексуального характеру, насильницьке зникнення людей та апартеїд, коли їх вчиняють у рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб. Зауважено, що повномасштабна російська збройна агресія супроводжується скоєнням на території України численних міжнародних злочинів, що не мають строків давності. Наголошено, що основна розбіжність між національним законодавством та загальновизнаними складами міжнародних злочинів в міжнародному кримінальному праві полягає у відсутності криміналізації злочину проти людяності та відсутності інституту командної відповідальності (chief of command). Зроблено висновок, що основним законодавчим кроком є приведення національного кримінального законодавства України у повну відповідність до вимог Римського статуту Міжнародного кримінального суду для забезпечення справедливого, необхідного і невідворотного покарання осіб, які вчиняють міжнародні злочини.