Проведен анализ хирургического лечения 173 больных пожилого и старческого возраста с острым калькулезным холециститом. У всех пациентов диагноз был подтвержден интраоперационно и гистологически. Возраст больных был от 61 до 89 лет (в среднем 72,4 ± 8,7 года). В зависимости от клинического течения холецистита все пациенты были разделены на две группы. В основную группу вошли 90 пациентов, у которых наблюдались четко выраженные локальные и системные изменения, характерные для острого воспаления желчного пузыря. В группу сравнения включили 83 больных, у которых не было четко выраженной клинической картины острого холецистита. У них на время поступления в стационар были установлены следующие диагнозы: хронический калькулезный холецистит (65,1 %), острый отечный панкреатит (22,9 %), острая кишечная непроходимость (7,2 %) и печеночная колика (4,8 %). У всех этих пациентов диагноз острого калькулезного холецистита был установлен во время пребывания больного в стационаре в пределах 6–12 часов и более или интраоперационно. У 76 больных основной группы и 65 — группы сравнения была выполнена лапароскопическая холецистэктомия. Потребность в конверсии и проведении холецистэктомии через лапаротомный разрез была у 11 пациентов основной группы и 9 — группы сравнения. Холецистэктомию дополняли эндоскопической санацией общего желчного протока у 2 пациентов основной группы и 8 больных группы сравнения. Типичными причинами интраоперационных трудностей при выполнении лапароскопической холецистэктомии у больных основной группы были выраженные инфильтративные изменения стенки желчного пузыря (70,0 %), инфильтрат шейки желчного пузыря (43,3 %), интраоперационная перфорация стенки пузыря (24,4 %), инфильтрат области тела пузыря (23,3 %), кровотечение из ложа желчного пузыря (20,0 %), тогда как в группе сравнения наблюдались инфильтрат в области тела желчного пузыря (50,6 %), инфильтративные изменения стенки (49,4 %), инфильтрат шейки пузыря (37,3 %) и интраоперационная перфорация стенки (18,1 %). Среди больных группы сравнения вдвое чаще встречались случаи склерозированного желчного пузыря. Интраоперационное кровотечение из пузырной артерии наблюдалась у 5,6 % пациентов в основной группе и 4,8 % — в группе сравнения. Наиболее часто артерия желчного пузыря была ветвью правой печеночной артерии (70,5 %), и среди таких пациентов повреждения наблюдали у 2,3 % (3/122). Самая низкая частота интраоперационного кровотечения отмечалась при отхождении пузырной артерии от левой печеночной артерии или гастродуоденальной артерии — 0,6 % (1/42), а самая высокая — при удвоении пузырной артерии — 5/9.

Проведено аналіз хірургічного лікування 173 хворих похилого й старечого віку з гострим калькульозним холециститом. У всіх пацієнтів діагноз був підтверджений інтраопераційно та гістологічно. Вік хворих був від 61 до 89 років (у середньому 72,4 ± 8,7 року). Залежно від клінічного перебігу холециститу всі пацієнти були поділені на дві групи. До основної групи увійшли 90 пацієнтів, у яких спостерігалися чітко виражені локальні й системні зміни, характерні для гострого запалення жовчного міхура. У групу порівняння були включені 83 хворі, у яких не було чітко вираженої клінічної картини гострого холециститу. У них на час надходження до стаціонару були встановлені такі діагнози: хронічний калькульозний холецистит (65,1 %), гострий набряковий панкреатит (22,9 %), гостра кишкова непрохідність (7,2 %) та печінкова колька (4,8 %). У всіх цих пацієнтів діагноз гострого калькульозного холециститу був встановлений під час перебування хворого в стаціонарі в межах 6–12 годин і більше або інтраопераційно. У 76 хворих основної групи і 65 — групи порівняння була виконана лапароскопічна холецистектомія. Потреба в конверсії й проведенні холецист­ектомії через лапаротомний розріз була в 11 пацієнтів основної групи і 9 — групи порівняння. Холецистектомію доповнювали ендоскопічною санацією спільної жовчної протоки у 2 пацієнтів основної групи та 8 хворих групи порівняння. Типовими причинами інтраопераційних труднощів при виконанні лапароскопічної холецистектомії у хворих основної групи були виражені інфільтративні зміни стінки жовчного міхура (70,0 %), інфільтрат шийки жовчного міхура (43,3 %), інтраопераційна перфорація стінки міхура (24,4 %), інфільтрат ділянки тіла міхура (23,3 %), кровотеча з ложа жовчного міхура (20,0 %), тоді як у хворих групи порівняння спостерігалися інфільтрат у ділянці тіла жовчного міхура (50,6 %), інфільтративні зміни стінки (49,4 %), інфільтрат шийки міхура (37,3 %) та інтраопераційна перфорація стінки (18,1 %). Серед хворих групи порівняння вдвічі частіше зустрічалися випадки склерозованого жовчного міхура. Інтраопераційна кровотеча з міхурової артерії спостерігалася у 5,6 % пацієнтів в основній групі та 4,8 % — у групі порівняння. Найбільш часто артерія жовчного міхура була гілкою правої печінкової артерії (70,5 %), і серед таких пацієнтів пошкодження спостерігали у 2,3 % (3/122). Найнижча частота інтраопераційної кровотечі відмічалася при відходженні міхурової артерії від лівої печінкової артерії або гастродуоденальної артерії — 0,6 % (1/42), а найвища — при подвоєнні міхурової артерії (5/9).

We analyzed the surgical treatment of 173 elderly and senile patients with acute calculous cholecystitis. In all patients the diagnosis was confirmed intraoperatively and histologically. Age of the patients ranged from 61 to 89 years old (average 72.4 ± 8.7). Depending on the clinical course of cholecystitis patients were divided into two groups. The basic group included 90 patients with prominent local and systemic changes typical for acute inflammation of the gallbladder. The comparison group included 83 patients without expressed clinical picture of acute cholecystitis. The admission diagnoses were chronic calculous cholecystitis (65.1 %), acute edematous pancreatitis (22.9 %), acute intestinal obstruction (7.2 %) and hepatic colic (4.8 %). In all patients acute calculous cholecystitis was diagnosed within 6–12 hours or more after admission to hospital or during intervention. Laparoscopic cholecystectomy was performed in 76 patients of the basic group and 65 parsons of the comparison group. The need for conversion and holding the incision cholecystectomy through laparotomy was in 11 patients of the basic group and in 9 parsons of the comparison group. Cholecystectomy was completed with endoscopic sanitation on common bile duct in 2 patients in the basic group and in 8 persons of the comparison group. The typical resons of intraoperative difficulties in performing laparoscopic cholecystectomy in patients of the basic group were expressed infiltrative changes in gallbladder wall (70.0 %), cervical infiltration of the gallbladder (43.3 %), intraoperative perforation of the bladder wall (24.4 %), infiltration areas of the bladder body (23.3 %), bleeding from the bed of the gallbladder (20.0 %), while the comparison group patients had infiltration in the body of the gallbladder (50.6 %), wall infiltrative changes (49.4 %), infiltrated bladder neck (37.3 %) and intraoperative perforation of the gallbladder (18.1 %). Among the comparison group patients twice as often there were cases of reduced and thick gallbladder. Intraoperative bleeding from the cystic artery was observed in 5.6 % in the study group and in 4.8 % in the comparison group. Mostly common gallbladder artery was a branch of the right hepatic artery (70.5 %) among these patients damage was observed in 2.3 % (3/122). The lowest incidence of intraoperative bleeding was recorded at discharge cystic artery from the left hepatic artery or gastroduodenal artery — 0.6 % (1/42), and the highest one in the doubling of cystic artery — 5/9.