The article deals with current issues of remuneration of a special subject of labor law – scientific workers in today’s conditions. Because despite the fact that sufficient attention is paid to the issue of labor remuneration, not all aspects of the mentioned problem have been sufficiently resolved. Thus, despite the long-term reform of the remuneration of public sector workers in Ukraine (health care, education, science, culture, etc.), the situation remains critical. Today, the policy of low wages has been established in Ukraine, which has a negative effect on the growth of labor productivity. And as a result, «remuneration for labor almost does not fulfill its key function – reproduction of the spent energy of human resources and motivation of workers, including scientists, to productive work. Among the main disadvantages of labor remuneration: low rates and salaries, insignificant inter-positional wage differentiation, unequal assessment of work results, etc., which leads to the outflow of scientific personnel to other spheres of economic activity or even outside the country. Therefore, the priority directions of scientific policy should be the development, adoption and implementation of decisions aimed at preserving and developing the personnel potential of science, ensuring its vitality, establishing order and procedures that determine the most effective use of human resources. Priority financial and material and technical support of science, including decent remuneration of scientific workers, focusing the efforts of the authorities on solving problems in the field of science will be a guarantee of accelerating the integration of Ukraine into the European educational space and the basis of ensuring the sustainable development and competitiveness of the state. Highly qualified human resources in science are a key condition for the development of scientific knowledge, technological progress in Ukraine, improving the quality of life, and ensuring the well-being of citizens. At the same time, if appropriate measures are not taken, the labor migration of workers from Ukraine will continue, and above all – the «brain drain», the departure of highly qualified specialists who will create and implement innovations, but not for the Ukrainian economy, but to ensure the competitive markets of other countries.

У статті розглянуто актуальні питання оплати праці спеціального суб’єкта трудового права – наукових працівників в умовах сьогодення. Оскільки не дивлячись на те, що питанням оплати праці приділяється достатньо уваги, не всі аспекти зазначеної проблеми вирішені в достатній мірі. Так, незважаючи на тривале реформування в Україні оплати праці працівників бюджетної сфери (охорона здоров’я, освіта, наука, культура і т.д.), ситуація так і залишається критичною. На сьогодні в Україні усталилася політика низької заробітної плати, що негативно впливає на зростання продуктивності праці. І як наслідок, «оплата праці майже не виконує своєї ключової функції – відтворення затраченої енергії людських ресурсів і мотивації працівників, у тому числі науковців до продуктивної праці. Серед головних недоліків оплати праці: низькі ставки й оклади, незначна міжпосадова диференціація заробітної плати, неоднакове оцінювання результатів праці, тощо, що призводить до відтоку наукових кадрів в інші сфери економічної діяльності або ж взагалі за межі країни. Відтак пріоритетними напрямками наукової політики повинно бути вироблення, прийняття та реалізація рішень, спрямованих на збереження і розвиток кадрового потенціалу науки, забезпечення його життєдіяльності, встановлення порядку і процедур, що визначають найбільш ефективне використання людських ресурсів. Пріоритетне фінансове та матеріально-технічне забезпечення науки, у тому числі гідної оплати праці наукових працівників, зосередження зусиль влади на розв’язанні проблем у царині науки стане запорукою прискорення інтеграції України в європейський освітній простір та основою забезпечення сталого розвитку й конкурентоспроможності держави. Висококваліфіковані людські ресурси в науці є ключовою умовою розвитку наукових знань, технологічного прогресу в Україні, підвищення якості життя, забезпечення добробуту громадян. Водночас якщо не будуть прийняті відповідні заходи, то продовжиться трудова міграція працівників з України, і передусім – «витік мізків», від’їзд висококваліфікованих фахівців, які створюватимуть і впроваджуватимуть інновації, але вже не для української економіки, а для забезпечення конкурентоспроможних ринків інших країн.