У статті обґрунтовано, що у сучасних умовах військової агресії, де аграрному сектору було завдано величезної шкоди, особливої актуальності набуває належне правове забезпечення агро- продовольчої політики держави як необхідної складової державної аграрної політики, зокрема, визначення її пріоритетів і цілей, фінансово-економічних й інституційно-функціональних засад її впровадження й реалізації тощо. Агропродовольча політика України змінюється відповідно до викликів сьогодення й з урахуванням доктринальних напрацювань, які підтвердили свою прак- тичну цінність і спрямованість на захист права людини на продовольство (на їжу), а також з ог- ляду на євроінтеграційні зобов’язання нашої держави. Доведено, що агропродовольча політика на сьогодні виступає обов’язковим складником державної аграрної політики, яка знаходить свою реалізацію як на національному, внутрішньому рівні, так і на регіональному та міжнародному рівнях. Метою проведення агропродовольчої політики є задоволення потреб населення у продо- вольстві, а промисловості – у продовольчій сировині. Необхідність гарантування продовольчої безпеки, як складової національної безпеки, потребує відповідної правової основи, що створить необхідні інструменти й механізми агропродовольчої політики, дозволить сформувати стратегію забезпечення продовольчої безпеки й гарантувати пра- ва громадян на продовольство тощо. При цьому особливих підходів вимагає правове регулювання агропродовольчих відносин в особливі періоди, зокрема, в умовах воєнного стану. Авторкою здійснено аналіз законодавства у сфері агропродовольчої політики держави в умо- вах воєнного стану в аспекті необхідності забезпечення продовольчої безпеки, на підставі чого виділено його ознаки та проведено авторську класифікацію за предметною ознакою. Серед ознак актів законодавства у цій сфері виділено: терміновий характер їх прийняття, зумовлений необхід- ністю оперативного реагування на виклики воєнного часу; різну предметну спрямованість, обу- мовлену комплексністю відносин у сфері забезпечення продовольчої безпеки, й різну юридичну силу; здебільшого програмний характер вказаних актів та високу динамічність законодавства.

The article substantiates that in modern conditions of military aggression, where enormous damage has been caused to the agricultural sector, proper legal support for the state’s agri-food policy as a necessary component of the state agrarian policy becomes particularly relevant, in particular, determination of its priorities and objectives, financial, economic, institutional and functional principles of its implementation and realisation, etc., is of particular relevance. Ukraine’s agri-food policy is changing in line with the challenges of today and with due regard for the doctrinal developments which have proved their practical value and focus on protecting the human right to food (to eat), and also with due regard for the European integration obligations of our country. It is proved that agri-food policy today is an indispensable component of the State agrarian policy, which is implemented both at the national, domestic, regional and international levels. The goal of agri-food policy is to meet the needs of the population for food, and industry for food raw materials. The need to guarantee food security as a component of national security requires an appropriate legal framework that will create the necessary tools and mechanisms of agri-food policy, allow for the formation of a strategy for ensuring food security and guaranteeing citizens’ rights to food, etc. At the same time, legal regulation of agri-food relations in special periods, in particular, under martial law, requires special approaches. The author analyses the legislation in the field of the State’s agri-food policy under martial law in terms of the need to ensure food security, and on this basis, the author identifies its features and conducts the author’s classification by subject matter. Among the features of legislative acts in this area are the following: the urgent nature of their adoption due to the need for a prompt response to wartime challenges; different subject matter focus due to the complexity of relations in the field of food security and different legal force; mostly programmatic nature of these acts and high dynamism of legislation.