Strengthening of international competitiveness is one of the priorities of economic development of both the leading countries in the world and growing economies. The issue of an effective policy for regulating social and labour relations under modern economic and demographic challenges is gaining priority as an integral component of a long-term growth strategy. The article is devoted to a comparative analysis of social policy and social and labour relations in Ukraine and European countries. The set of EU members was supplemented with Iceland, Norway and Switzerland. Shares of compensation of employees and government social expenditures in GDP were chosen as initial indicators. The study covered the period of 2021-2023. Empirical analysis did not reveal a significant correlation between initial indicators. In view of this, a non-parametric approach was used. According to it, a data convex hull was built for the data of every year. Unlike existing studies, the proposed article covered all parts of the hull. It was split into two pairs of mutually opposite international frontiers, each of which had its virtual extremum. The point of the maximum of both studied indicators was interpreted as the final state of simultaneous growth in total income of a population. The point of maximum compensation of employees and minimum government social expenditures was considered to be virtual maximum of the substitution of government social assistance with the employees' own incomes. Initial data were normalised using three methods. Two of them were classic ones - normalisation by half-differences of extreme values of initial indicators and normalisation by standard deviations from half-amounts of their extrema. The third method was new and consisted in normalisation by half-amounts of standard deviations from the extrema of initial indicators. The international position of countries in the field of social and labour relations was characterised by the difference in distances to opposite virtual extreme states. The dynamics of changes in the country's international position was analysed using two coefficients of the development efficiency in relevant directions. These coefficients were calculated as an increment of the difference in the country's distances to opposite virtual extrema, divided by the length of the path travelled by it during this period. For Ukraine in 2021-2022, both coefficients were positive, and in the next period they became negative. The comparison of distances calculated in three coordinate systems has confirmed the previous supposition that Z-standardisation should give estimates that are the largest by modulus, and the other two methods are quite close. Based on the proposed approach, it is possible to analyse the data averaged over several years, as well as other macroeconomic indicators. Such analysis can contribute to the optimisation of government socio-economic policy.

Посилення міжнародної конкурентоспроможності є одним із пріоритетів економічного розвитку як провідних країн світу, так і зростаючих економік. Питання ефективної політики з регулювання соціально-трудових відносин за сучасних економічних, демографічних викликів набуває пріоритету як невід’ємна складова довгострокової стратегії зростання. Статтю присвячено порівняльному аналізу соціальної політики та соціально-трудових відносин в Україні та в європейських країнах. Сукупність країн-членів ЄС було доповнено Ісландією, Норвегією та Швейцарією. Як вихідні показники було обрано частки у ВВП оплати праці та державних соціальних видатків. Дослідження охоплювало період 2021–2023 рр. Емпіричний аналіз не виявив істотного кореляційного зв’язку між вихідними показниками. З огляду на це було використано непараметричний підхід. Відповідно до нього для даних кожного року була побудована опукла оболонка даних. На відміну від існуючих досліджень, у пропонованій статті були розглянуті усі частини оболонки. Вона була поділена на дві пари взаємно протилежних міжнародних рубежів, кожному з яких відповідав свій віртуальний екстремум. Точка максимуму обох досліджуваних показників інтерпретувалася як кінцевий стан одночасного збільшення сукупних доходів населення. Точка максимальної оплати праці та мінімальних державних соціальних видатків вважалася віртуальним максимумом заміщення державної соціальної допомоги власними доходами працівників. Вихідні дані нормалізувалися трьома методами. Два з них є класичними – нормалізація за напіврізницями екстремальних значень вихідних показників та нормалізація за середніми квадратичними відхиленнями від напівсум їхніх екстремумів. Третій метод є новим і полягав у нормалізації за напівсумами середніх квадратичних відхилень від екстремумів вихідних показників. Міжнародне положення країн у сфері соціально-трудових відносин характеризувалося за допомогою різниці відстаней до протилежних віртуальних екстремальних станів. Динаміку зміни міжнародного положення країни було проаналізовано за допомогою двох коефіцієнтів ефективності розвитку за відповідними напрямами. Ці коефіцієнти обчислювалися як приріст різниці відстаней країни до протилежних віртуальних екстремумів, поділений на довжину шляху, пройденого нею за цей період. Для України за 2021–2022 рр. обидва коефіцієнти були додатними, а в наступному періоді стали від’ємними. Порівняння відстаней, обчислених у трьох системах координат, підтвердило попереднє припущення, що Z-стандартизація має давати оцінки, найбільші за модулем, а два інші методи – досить близькі. На основі пропонованого підходу можна аналізувати дані, усереднені за декілька років, а також інші макроекономічні показники. Такий аналіз може сприяти оптимізації соціально-економічної політики держави.