The article examines the changes in the symbolic space of art in Ukraine that occurred as a result of the full-scale invasion. The aim of the article is to identify the directions of transformation of the symbolic space of art in Ukraine during the full-scale invasion. The theoretical basis of the work is highlighted, represented by the works of C. Peirce (analysis of symbolic space through the triad of object, sign and interpreter), J. Lotman (symbolic space in settlements), P. Bourdieu (art space as a field of struggle for recognition, prestige and authority), U. Eco (structuring of the human world through signs and symbols), A. Schopenhauer and J. Dale (determination of human subjectivity/objectivity in the process of observing works of art), E. Cassirer (in his consideration of man as animal symbolicum). It is revealed that the military events in Ukraine have renewed allusions related to the historical experience of rethinking wars and the consequences of dictatorial regimes that took place during the twentieth century (in particular, during the Second World War), the impact of which went beyond the cultural art space and influenced political processes in other countries. The functions of the symbolic space of art are highlighted: the formation of social memory related to the events in the country; strengthening of national identity and promotion of national culture; rethinking the events of the war; reflection of suffering and loss; self-therapy as an ability to improve the subjective states of people with traumatic experiences. It is determined that the transformational processes taking place in the space of Ukrainian art are currently the rupture and denial of past events (expressed in the process of decommunisation), substantive enrichment (through the emergence of new symbols related to military events), digitalisation (distribution of images on the Internet), internationalisation (both the representation of Ukrainian works in other countries and the emergence of works by foreign artists dedicated to events in Ukraine). Since war is a social phenomenon associated with suffering and loss, art acquires the function of self-therapy – access to cultural space allows one to rethink personal traumatic experiences in a safe environment and to realise not only personal suffering but also the suffering of other people who have suffered the same losses. Their symbolic dimension encourages an ethical study of the consequences of war, rethinking its events and searching for ways to overcome its consequences.

В статті розглянуто зміни символічного простору мистецтва в Україні, які відбулись внаслідок повномасштабного вторгнення. Метою статті є виявлення напрямів трансформації символічного простору мистецтва в Україні під час повномасштабного вторгнення. Виділено теоретичне підґрунтя роботи, представлене працями Ч. Пірса (аналіз символічного простору через тріаду об’єкта, знака та інтерпретатора), Ю. Лотмана (символічний простір у населених пунктах), П. Бурд’є (простір мистецтва як поле боротьби за визнання, престиж та авторитет), У. Еко (структурування світу людини через знаки та символи), А. Шопенгауера та Ж. Дейла (визначення суб'єктності/ об'єктності людини в процесі спостереження творів мистецтва), Е. Кассирера (у його розгляді людини як animal symbolicum). Виявлено, що воєнні події в Україні відновили алюзії, пов’язані з історичним досвідом переосмислення воєн та наслідків диктаторських режимів, які мали місце протягом ХХ століття (зокрема під час ІІ Світової війни), вплив яких вийшов за межі культурного мистецького простору та вплинув на політичні процеси в інших країнах. Виділені функції символічного простору мистецтва: формування соціальної пам'яті, пов'язаної з подіями в країні; укріплення національної ідентичності та популяризація національної культури; переосмислення подій війни; віддзеркалення страждань та втрат; самотерапія як здатність покращувати суб'єктивні стани осіб, які мають травмуючий досвід. Визначено, що трансформаційними процесами, які мають місце в просторі українського мистецтва, наразі є розрив та заперечення подій минулого (виражений у процесі декомунізації), змістовного збагачення (за рахунок появи нових символів, пов'язаних з військовими подіями), діджиталізації (поширення зображень у мережі інтернет), інтернаціоналізації (як представленості українських творів в інших країнах, так і появі творів іноземних митців, присвячених подіям в Україні). Оскільки війна є соціальним феноменом, пов’язаним зі стражданням та втратами, мистецтво набуває функції самотерапії – долучення до культурного простору дозволяє переосмислити особистий травмуючий досвід у безпечному середовищі та усвідомити не тільки особисті страждання, але й страждання інших людей, які зазнали таких самих втрат. Їх символічний вимір спонукає до етичного дослідження наслідків війни, переосмислення її подій та пошуків подолання її наслідків.