Метою статті є з’ясування місця та ролі культури у процесі формування основ конституціоналізму в державі та зокрема Конституції як Основного Закону держави. Методологічну основу складає постпозитивістська методологія дослідження проблем сучасного українського конституціоналізму, яка є упорядкованою системою взаємоузгоджених світоглядних принципів і методів, що дозволяють усебічно та комплексно дослідити юридичні властивості конституціоналізму та визначити сутність і зміст правових зв'язків між її основними структурними елементами. Наукова новизна полягає у тому, що в робота є комплексним науковим дослідженням сучасної української науки, в якому обґрунтовано цілісну наукову теорію культурних факторів у Основному Законі, покликану розуміти й пояснювати науку конституційного права виходячи з певних концептуальних основоположень. Висновки. Саме Конституція є тим фундаментом, який визначає формування і розвиток правової культури в державі. Тому ми повинні керуватися правилом: яка Конституція країни, така і її правова культура. Крім того, вважаємо, що, на жаль, конституційний процес сьогодні надто політизований. На нашу думку, триває найгостріша політична боротьба за прийняття зручної для однієї з сторін форми конституції. А фактично – за владу – всі хочуть максимум влади. У тому числі й через проведену якимсь чином свою Конституцію. Однак Основний Закон повинен прийматися не з кон’юнктурних міркувань політичної доцільності, а бути повноцінним юридично вивіреним документом з урахуванням досягнень світового правознавства, з найсуворішим дотриманням усіх передбачених юридичних процедур. Адже конституція повинна бути головним документом держави, принаймні, на десятиріччя.