Purpose of the article. The article aims to identify the main mechanisms of the geographical factors’ influence on the folk choreographic culture formation of the Ternopil region. Methodology. To carry out the research, a set of methods was used: analysis of the literature, comparison of concepts, clarification of the term’s compliance with the denoted concept (terminological method), generalization of information, etc. Scientific novelty. For the first time, the concept of “frontier” in the meaning of the zone of different cultures’ intensive interaction was substantiated and introduced into the choreological discourse. Conclusions. Geographical living conditions, determining the features of artistic culture, including dance, affect the formation of the territorial identity of the population. The geographical location of the Ternopil region at the intersection of three regions (Galicia, Podillia, Volyn), which differ in many elements of traditionally everyday culture, causes a situation of a territorial frontier (“borderland”). The theme of the frontier in choreography remains practically not covered, although this issue directly concerns the existence of the Ukrainian ethnos’ dance and its role (as well as choreographic culture) in the formation of mentality, national character and national identity. If we consider the frontier as a complex, multifaceted phenomenon, including not only natural-geographical, economic, economic-historical, but also philosophical-cultural, spiritual-mental aspects, then the inclusion of an artistic and creative frontier, and in our case, a choreographic (or dance) frontier. The evolution of the meaningful content of the “frontier” concept in the twentieth century when implementing its operationalization, allows us to introduce this concept into choreographic scientific discourse. At the same time, the operationalization of the frontier concept in the status of the category of Art Studies raises the question of its interpretation as a choreographic construct, that is, the conceptual structure of choreographic scientific knowledge, and thereby be considered as one of the semantic factors in the formation of folk stage choreographic culture.

Цель статьи – выявить основные механизмы влияния географических факторов на формирование народной хореографической культуры Тернопольщины. Методология. Для проведения исследования применен комплекс методов: анализ литературы, сравнение концепций, установление соответствия термина определяемому понятию (терминологический метод), обобщение информации и др. Научная новизна. Впервые обосновано и введено в хореологический дискурс понятие «фронтир» в значении зоны интенсивного взаимодействия различных культур. Выводы. Географические условия проживания, детерминируя особенности художественной культуры, в том числе и танцев, влияют на формирование территориальной идентичности населения. Географическое расположение Тернопольской области на пересечении трех регионов (Галичина, Подолье, Волынь), которые отличаются многими элементами традиционно бытовой культуры, вызывает ситуацию территориального фронтира («пограничья»). Тема фронтира в хореографии остается практически не освещенной, хотя этот вопрос непосредственно касается бытия танца украинского этноса и его роли (как и хореографической культуры) в формировании ментальности, национального характера и национальной идентичности. Если рассматривать фронтир как комплексный, многогранный феномен, включающий не только природно-географические, экономические, хозяйственно-исторические, но и философско-культурологические, духовно-ментальные аспекты, то вполне закономерным возникает и включение художественно-творческого фронтира, а в нашем случае – хореографического (или танцевального) фронтира. Эволюция содержательного наполнения понятия «фронтир» в ХХ в. при осуществлении его операционализации, позволяет ввести это понятие в хореографический научный дискурс. При этом операционализация понятия фронтир в статусе категории искусствоведения ставит вопрос о его трактовка как хореографического конструкта, то есть концептуальной структуры хореографического научного знания, и тем самым рассмотреть как один из смыслообразующих факторов формирования народно-сценической хореографической культуры.

Мета статті – виявити основні механізми впливу географічних факторів на формування народної хореографічної культури Тернопільщини. Методологія. Для проведення дослідження застосовано комплекс методів: аналіз літератури, порівняння концепцій, з’ясування відповідності терміна означуваному поняттю (термінологічний метод), узагальнення інформації та ін. Наукова новизна. Вперше обґрунтовано та введено в хореологічний дискурс поняття «фронтир» в значенні зони інтенсивної взаємодії різних культур. Висновки. Географічні умови проживання, детермінуючи особливості художньої культури, зокрема й танців, впливають на формування територіальної ідентичності населення. Географічне розташування Тернопільської області на перетині трьох регіонів (Галичина, Поділля, Волинь), що відрізняються багатьма елементами традиційно-побутової культури, спричиняє ситуацію територіального фронтиру («порубіжжя»). Тема фронтиру в хореографії лишається практично не висвітленою, хоча це питання безпосередньо стосується буття танцю українського етносу і його ролі (як і хореографічної культури) у формуванні ментальності, національного характеру й національної ідентичності. Якщо розглядати фронтир як комплексний, багатогранний феномен, що включає не лише природно-географічні, економічні, господарсько-історичні, а й філософсько-культурологічні, духовно-ментальні аспекти, то цілком закономірним постає і включення художньо-мистецького фронтиру, а у нашому випадку – хореографічного (чи танцювального) фронтиру. Крім того, еволюція змістового наповнення поняття «фронтир» у ХХ ст. при здійсненні його операціоналізації, дозволяє ввести це поняття у хореографічний науковий дискурс. При цьому операціоналізація поняття фронтир у статусі категорії мистецтвознавства ставить питання про його трактування як хореографічного конструкту, тобто концептуальної структури хореографічного наукового знання, й тим самим розглянути як один із смислоутворюючих чинників формування народно-сценічної хореографічної культури.