Объектом исследование является роль интеллектуального капитала и знаний в современной экономике и процессе создания стоимости. Поскольку современное общество находится в завершающей стадии цифровой трансформации, ее эффект, заметен во всех сферах жизнедеятельности человека. Таким образом, с учетом увеличения интеллектуальной компоненты в структуре стоимости, связанной с трансформацией структуры производительных сил общества при переходе к постиндустриальной экономической системе, была обоснована необходимость переосмысления существующих теорий ее формирования. На основе анализа учений классиков политэкономии, неоклассиков и институционалистов о структуре стоимости и производительных факторов, методами вычленения, сопоставления, синтеза и научной абстракции, была определена экономическая сущность интеллектуального капитала. Данная сущность заключалась в способности людей, использующих в полной мере личностный фактор производства, а не только его часть – знания и интеллект, – генерировать овеществленные факторы. Также было обосновано специфическое место интеллектуального капитала в системе производительных сил – его принадлежность к нематериальной (форма индивидуального развития) и к материальной (прикладные знания) сферам. В связи с активной автоматизацией и робототизацией производства в условиях текущего технико-технологического уклада, труд как экономический фактор постепенно вытесняется знаниями: личными и материализованными в средствах производства. Таким образом, есть основания предполагать, что именно знания, а не труд, присущи всем сферам общественного производства, а, точнее, производственная часть знаний – интеллектуальный капитал является источником стоимости товаров в постиндустриальной экономической системе. Современной экономике присуща значительная доля интеллектуальной составляющей, которая участвует в создании инновационных товаров в качестве новой ценности. На основе изложенного была сформулирована «интеллектуальная теория ценности», определяющая направления развития в будущем парадигмы интеллектуальной экономики – экономической системы, в которой знания являются ключевым фактором в формировании стоимости благ и товаров, причем как нематериальных, так и материальных.

Об’єктом дослідження є роль інтелектуального капіталу та знань в сучасній економіці та процесі створення вартості. Оскільки сучасне суспільство знаходиться в завершальній стадії цифрової трансформації, її ефект, помітний у всіх сферах життєдіяльності людини. Таким чином, з урахуванням збільшення інтелектуальної компоненти в структурі вартості, викликаного перебудовою структури продуктивних сил при переході до постіндустріальної економіки, була обґрунтована необхідність переосмислення існуючих теорій її формування. На основі аналізу доробку класиків політекономії, неокласиків та інституціоналістів про структуру вартості та продуктивних факторів, методами виокремлення, зіставлення, синтезу та наукової абстракції, була визначена економічна сутність інтелектуального капіталу. Ця сутність полягала у здатності людей, використовуючи повною мірою особистісний фактор виробництва, а не тільки його частину – знання та інтелект, – генерувати уречевлені фактори. Також було обґрунтовано місце інтелектуального капіталу в системі продуктивних сил – його особливість одночасної приналежності як до нематеріальної (форма індивідуального розвитку), так і до матеріальної (прикладні знання) сфер. У зв'язку з активною автоматизацією та роботизацією виробництва в умовах поточного техніко-технологічного укладу, праця як економічний фактор поступово витісняється знаннями: особистими та матеріалізованими в засобах виробництва. Таким чином, є підстави припускати, що саме знання, а не праця, властиві всім сферам суспільного виробництва, а, точніше, виробнича частина знань – інтелектуальний капітал є джерелом вартості товарів в постіндустріальній економічній системі. Сучасній економіці властива значна частка інтелектуальної складової, яка бере участь у створенні інноваційних товарів в якості нової цінності. На основі викладеного була сформульована «інтелектуальна теорія вартості», яка визначає напрямки розвитку в майбутньому парадигми інтелектуальної економіки – економічної системи, в якій знання є ключовим фактором у формуванні вартості благ і товарів, причому як нематеріальних, так і матеріальних.

The object of research is the role of the intellectual capital and knowledge in modern economics and value creation process. Therefore, taking into account the intellectual component of value due to the transformation of the society’s productive forces structure in the transition to a post-industrial economic system, there was proven the necessity of rethinking the existing theories of value. Based on the classic politeconomists, neoclassics and institutionalists groundwork analysis, there was defined the economic essence of the intellectual capital. This essence consisted in the people’s capacity, using the personal factor of production, rather part of it – the knowledge and intellect, to produce objectified factors. Also, there was justified the place of an intellectual capital in a system of productive forces – its feature of simultaneous affiliation to an immaterial (as a form of individual development), as far as to a material (applied knowledge) spheres. Due to active modern automation and robotics in manufacturing, labour as a factor of production is gradually replaced by knowledge: personal and ones materialized in the means of production. Thus, there are grounds for the assumption that namely knowledge, not labour, that is present in all spheres of social production, but rather, more accurately, the productive part of knowledge – an intellectual capital is the source of the value of goods in a post-industrial (neoindustrial) economic system. Modern economy has inherent significant share the intellectual component that participates in generating the innovative goods as the new value. Therefore, based on the above stated, the «intellectual theory of value» was formulated, which defines directions for the intellectual economics paradigm development in future.