The article is devoted to the study of the peculiarities of international legal regulation of the right to be forgotten on the Internet as an independent legal category. The author examines the origins of the concept of «right to be forgotten» or «right to erasure» in European law. The current state of international legal regulation of the right to be forgotten on the World Wide Web is analyzed. The author divides international acts in this area into two groups: 1) documents specifically devoted to the protection of personal data; 2) treaties recognizing the right to privacy as a component of a fundamental human right. Special attention is paid to the study of challenges and problematic issues that impede the unification of norms on the right to be forgotten at the global level. The author analyzes the approaches to the recognition and interpretation of this right by the states of the world. The author emphasizes the significant differences caused by the peculiarities of their legal systems, law enforcement practices, specifics of culture and national traditions. The author analyzes the difference between the European approach which recognizes the superiority of the right to privacy over freedom of expression and the American approach which interprets freedom of speech extremely broadly. Jurisdictional risks in the area of the right to be forgotten are investigated. The issue of the territorial effect of data deletion orders is currently unresolved. The Court of Justice of the European Union leaves this to the discretion of the Member States, without obliging companies to delete information in search engines outside the country in which the relevant decision was made. In addition, there is a threat of non-recognition of court decisions by third countries and, as a result, their non-enforcement. The author analyses the need to strike a balance between the protection of the right to privacy and the right to freedom of speech in the light of the case law of the European Court of Human Rights and the Court of Justice of the European Union. The article also examines the challenges associated with the automation of the data de-indexing process. The author highlights the threat of abuse of the right to be forgotten by public figures in order to conceal information of public interest, as well as the risks associated with the automatic deletion of certain information.

Стаття присвячена дослідженню особливостей міжнародно-правової регламентації права на забуття в Інтернеті як самостійної правової категорії. Розглянуто витоки концепції «right to be forgotten» або «right to erasure» у європейському праві. Проаналізовано сучасний стан міжнародно-правового регулювання права бути забутим у всесвітній мережі. Здійснено розподіл міжнародних актів у даній сфері на дві групи: 1) документи, спеціально присвячені захисту персональних даних особи; 2) договори, які визнають право на конфіденційність як складову одного з основних прав людини. Окрему увагу приділено дослідженню викликів та проблемних питань, які перешкоджають уніфікації норм щодо права на забуття на глобальному рівні. Проаналізовано підходи до визнання і тлумачення даного права державами світу. Наголошено на суттєвих відмінностях, зумовлених особливостями їх правових систем, практикою правозастосування, специфікою культури та національних традицій. Розглянуто різницю між європейським підходом, який визнає перевагу права на невтручання в особисте життя над свободою вираження поглядів, та американським, який тлумачить свободу слова надзвичайно широко. Досліджено юрисдикційні ризики у сфері права на забуття. Наразі невирішеним є питання щодо територіальної дії наказів про видалення даних. Суд Європейського Союзу залишає це на розсуд держав-учасниць, не зобов′язуючи компанії знищувати відомості у пошукових системах за межами країни, в якій було ухвалено відповідне рішення. Окрім цього, існує загроза невизнання судових рішень третіми державами, і, як наслідок, їх невиконання. Проаналізовано необхідність забезпечення балансу між захистом права на приватність та права на свободу слова у світлі практики Європейського суду з прав людини та Суду Справедливості Європейського Союзу. Розглянуто виклики, пов′язані з автоматизацією процесу деіндексації даних. Висвітлено загрозу зловживань правом на забуття з боку публічних осіб з метою приховування інформації, що становить інтерес для громадськості, а також ризики, пов’язані з автоматичним видаленням окремих відомостей.