Цель: изучение международного спортивного арбитража как единственного компетентного судебного органа по апелляциям против решений внутренних национальных и международных спортивных инстанций. Материал и методы: комплекс общенаучных методов познания, системный метод, формально-логический, метод анализа и синтеза, метод восхождения от абстрактного к конкретному, а также специальные правовые методы: сравнительно-правовой, формально-юридический, нормативно-логический. Результаты: использованы труды в области спортивного арбитража и спортивного права, проанализированы работы зарубежных авторов. Сложилась «добровольно-принудительная» замкнутая система рассмотрения споров, исключающая иные способы защиты интересов спортсменов и спортивных организаций, в том числе таких, как обращение в суды общей юрисдикции. Выводы: выходом из создавшейся ситуации может стать вынесение проблем правового регулирования споров в области спорта в сферу публичного международного права

Purpose: to study the international sports arbitration court as the sole competent body for appeals against the decisions of national and international sports bodies. Material and Methods: the complex of General scientific methods of cognition, systemic method, formal logical, method of analysis and synthesis, method of ascent from the abstract to the concrete, as well as special legal methods: comparative-legal, formal-legal, normative-logical. Results: the used works in the field of sports arbitration and sports law, the works of foreign authors were analyzed. There is a "voluntary-compulsory" closed system of dispute resolution that exclude other ways of protecting the interests of athletes and sport organizations, including such as the use of the courts of General jurisdiction. Conclusions: the solution to this situation may be making problems of legal regulation of disputes in the field of sport in the sphere of public international law

Мета: вивчення міжнародного спортивного арбітражу як єдиного компетентного судового органу у апеляціях проти рішень внутрішніх національних і міжнародних спортивних інстанцій. Матеріал і методи: комплекс загальнонаукових методів пізнання, системний метод, формально-логічний, метод аналізу і синтезу, метод сходження від абстрактного до конкретного, а також спеціальні правові методи: порівняльно-правовий, формально-юридичний, нормативно-логічний. Результати: використані праці в області спортивного арбітражу і спортивного права, проаналізовано роботи зарубіжних авторів. Склалася «добровільно-примусова» замкнута система розгляду спорів, що виключає інші способи захисту інтересів спортсменів і спортивних організацій, в тому числі таких, як звернення в суди загальної юрисдикції. Висновки: виходом із ситуації може стати винесення проблем правового регулювання спорів у галузі спорту в сферу міжнародного публічного права