Objective of the research is to develop adequate models for forecasting the profitability of soybean seed cultivation under various technology options; to identify significant factors affecting financial performance to support effective management decisions. Methods. The use of regression analysis tools enabled the construction of stepwise models of profitability dependence on economic indicators with high coefficients of determination. Results. The dependence of economic efficiency indicators on soybean seed yield under various cultivation technology options has been determined. The research results indicate that the most effective cultivation technology was the one that combined the use of fertilizers at a dose of N15P45K60+N30 kg/ha of active ingredient, presowing seed treatment (mycorrhizal inoculant + fungicide), and foliar feeding with organo-mineral fertilizer during the budding phase, which led to the highest seed yield in the experiment, at 3.74 t/ha. Based on the conducted correlation-regression analysis and the developed mathematical models, the connection between profitability levels and the total cost of the harvest and the cost of soybean seeds was proven, both for seed treatment alone and for seed treatment combined with foliar feeding during the critical growth phases. Conclusions. The correlationregression analysis results showed that the total cost of the harvest and the cost of soybean seeds have the most significant impact on profitability. This is confirmed by the coefficients of determination, indicating that 98.2–99.8% of the total variability in profitability is due to the combined effect of the studied variables. Based on this, models were developed to describe the dependence of profitability levels on the total cost of the harvest and the cost of soybean seeds, both for seed treatment alone (mycorrhizal inoculant + fungicide) and with additional foliar feeding during critical growth and development phases.

Мета досліджень — побудова адекватних моделей прогнозування рентабельності вирощування насіння сої (Glycine max L.) за різних варіантів технології вирощування; визначення істотних чинників впливу на фінансові показники з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Використання інструментарію регресійного аналізу дало змогу побудувати ступеневі моделі залежності рентабельності від економічних показників із високими коефіцієнтами детермінації. У середньому за роки досліджень найефективнішим був варіант технології вирощування сої, який передбачав внесення мінеральних добрив у дозі N15P45K60+N30 (у фазі бутонізації) кг/га д.р., передпосівне оброблення насіння мікоризоутворювачем Мікофренд і протруйником Вайбранс та по- закореневе підживлення органо-мінеральним добривом у фазі бутонізації, що сприяло отриманню максимальної врожайності насіння культури в досліді 3,74 т/га. За ре- зультатами проведеного кореляційно-регресійного аналізу було встановлено, що най- більший вплив на рентабельність за вирощування сої має повна собівартість урожаю та собівартість насіння культури. Це підтверджують коефіцієнти детермінації, які свідчать, що 98,2–99,8% всієї варіації рентабельності зумовлено сукупною дією досліджуваних змінних. На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу та побудованих математичних моделей доведено наявність зв’язку рівня рентабельності з повною собівартістю врожаю та собівартістю насіння сої як за оброблення лише насіння, так і оброблення насіння з подальшим проведенням позакореневого піджив- лення у критичні фази розвитку рослин. Проаналізовано якість вибраних моделей за відповідними критеріями та встановлено, що розроблені моделі дають змогу підвищити ефективність управління й оперативність прийняття рішень, які стосуються технології вирощування сої.