Статтю присвячено розгляду теоретичних підходів до дослідження технологічної конкурентоспроможності національної економіки. Проаналізовано праці, в яких технологічна конкурентоспроможність економіки досліджується з точки зору: характеристик фактичної торговельної спеціалізації економіки; рівня інноваційного потенціалу країни; національних технологічних можливостей; комплексного підходу, що враховує ширше коло чинників, що впливають на формування технологічного потенціалу економіки. Окреслені підходи надають розуміння впливу технологічного чинника на різні аспекти економічного розвитку країни, що створюють ті чи інші умови та можливості для розвитку національних конкурентних переваг. Автором запропоновано власний підхід до оцінки технологічної конкурентоспроможності економіки, який ґрунтується на виявленні особливостей і тенденцій процесу створення, залучення, поширення і використання технологій, знань, інновацій з точки зору цілісності і системності технологічного процесу в економіці. У його основі знаходяться структурно-технологічні перетворення, зумовлені технологічним оновленням виробничої структури та її адаптації до змінних умов внутрішнього і глобального середовища, що призводить до істотних зрушень у галузевій структурі економіки, насамперед у напрямі підвищення частки інноваційних виробництв та економічної діяльності з високою часткою доданої вартості.