Висвітлюються питаннярозуміння дітьми сутності допомоги та її значущості. Зазначається, щодопомога – центральна лінія просоціальної поведінки людини та її якіс-ного конструкта – просоціальності. Висловлюється припущення, що упроцесі онтогенетичного становлення просоціальність проходить триетапи розвитку: етап генетично зумовлених основ поведінки, соціальностимульованих та особистісно-диспозиційних. Унікальну роль у цьомупроцесі відіграє період дошкільного дитинства, оскільки в цей час від-бувається перехід інтуїтивних форм сприяння до соціально зумовленихдій, у основі яких лежать первинні уявлення дитини про взаємодію лю-дей у соціумі. Розвиток внутрішньої картини світу в цей період значноюмірою визначає характер поведінки у наступні вікові періоди. У статтізазначається, що просоціальні уявлення дітей дошкільного віку інтен-сивно вивчаються у психологічній науці у процесі розробки концепціїморального становлення особистості та її ціннісних орієнтацій. Як на-прям аналізу проблеми просоціальності їх вивчення лише започаткову-ється.Обговорюються питання усвідомлення дошкільниками власнихпозицій у ставленні до допомоги і її надання, висвітлюється розуміннядітьми оціночних ставлень дорослих і однолітків. Аналізуються уяв-лення дітей про емоційні стани людини при отриманні підтримки чиігноруванні оточуючими її необхідності. Висвітлюються питання ва-ріативності моделювання дітьми способів допомоги. Простежуєтьсязв’язок продукування ідей зі складністю та рівнем емоційної напругиситуації. Обговорюється питання усвідомлення дітьми процесу акти-візації вербальної підтримки у старшому дошкільному віці. Виокрем-люються основні форми мовленнєвої підтримки: використання прийо-мів емоційного заспокоювання, позначення власної участі у вирішенніпроблеми, виокремлення шляху перерозподілу ресурсу чи його дару-вання.