The article is devoted to the analysis of the concept of obligation in the light of the views of certain thinkers of utilitarianism and positivism, namely: J. Bentham and A. Comte. The author emphasizes that in the context of the teachings of J. Bentham, obligation appears as a necessary element of promoting happiness at the individual and social levels. It also extends to the government by establishing a system of incentives and punishments for society. In this way, acting on the basis of the principle of utility, the individual is able to realize the maximum measure of happiness (reducing the level of suffering and increasing the level of pleasure) both for himself and for society as a whole. The obligation is significant, first of all, for the person himself, because, in this way, he can expect the same assistance and participation from others. Legal obligation, based on the principle of utility, outlines the realization of two possibilities: if an individual acts as prescribed by law, he contributes to individual and social happiness; if he does not act in a manner determined by the law, which appears binding on his behavior, then he must undergo suffering, which is fixed by sanctions (through the system of punishments).In turn, based on the views of A. Comte, it can be noted that the category of obligation, although not covered on a large scale, is a significant factor in social development. The obligation is a necessary element of social solidarity, the “victory” of altruism over selfishness, social skills and feelings over natural ones. A person’s development of his physical, intellectual and moral powers is a substantive prerequisite for harmonious relations in society. The philosopher is convinced that a person learns obligations (submission and obedience), first of all, in the family as the main structural unit of society. In the future, such “learning” is transferred to society and the state. A. Comte believes that a person should adjust himself in such a way in the future to be able to obey social requirements. As a result, the only right that every person has is the right to fulfill his obligation. The high spirit of obligation, which will cover all spheres of social life, will be able to provide conditions for social progress, the idea of which permeates the works of the thinker as a whole.

Стаття присвячена аналізу поняття обов’язку у світлі поглядів окремих мислителів утилітаризму та позитивізму, а саме: І. Бентама та О. Конта. Автором наголошується, що у контексті вчення І. Бентама обов’язок постає необхідним елементом сприяння щастю на індивідуальному та суспільному рівнях. Він також поширюється і на уряд через встановлення для суспільства системи заохочень і покарань. У такий спосіб, діючи на основі принципу корисності, індивід здатен реалізувати максимальну міру щастя (зниження рівня страждань і збільшення рівня задоволень) як для себе, так і для соціуму в цілому. Обов’язок значимий, передусім, для самої людини, адже вона, таким чином, може очікувати й від інших того ж сприяння і участі. Правовий же обов’язок, виходячи з принципу корисності, окреслює реалізацію двох можливостей: якщо індивід діє так, як це передбачено законом, він сприяє щастю індивідуальному й суспільному; якщо діє не в спосіб, визначений законом, який постає зобов’язуючою його поведінкою, то повинен зазнати страждань, що фіксуються санкціями (через систему покарань).У свою чергу, виходячи з поглядів О. Конта, можна відзначити, що категорія обов’язку, хоча й не висвітлюється масштабно, однак являє собою вагомий чинник суспільного розвитку. Обов’язок – це необхідний елемент соціальної солідарності, «перемоги» альтруїзму над егоїзмом, соціальних навичок і почуттів над природними. Розвиток людиною своїх фізичних, інтелектуальних і моральних сил – це значима передумова для гармонійних відносин у суспільстві. Філософ переконаний, що людина вчиться обов’язкам (підкоренню і послуху), перш за все, в сім’ї як головній структурній одиниці суспільства. В подальшому таке «навчання» переноситься на суспільство й державу. О. Конт вважає, що людина має так у перспективі налаштувати себе, аби бути здатною підкорятися суспільним вимогам. У результаті ж єдине право, яким кожна людина володіє, є право виконувати свій обов’язок. Високий дух обов’язку, який охоплюватиме всі сфери суспільного життя, зможе забезпечити умови для суспільного прогресу, ідеєю якого в цілому і прониані праці мислителя.