The main legislative acts of Ukraine on strategic and defense planning in the Ministry of Defence of Ukraine and the Armed Forces of Ukraine require the achievement of certain goals of the state policy in the military sphere, defence and military building, taking into account the fundamental national interests defined by the Constitution of Ukraine and other laws of Ukraine. The purpose of the article is to systematize the national experience of strategic planning in the Ministry of Defence (MoD) of Ukraine and the Armed Forces (AF) of Ukraine and to determine the directions for further improvement of the system of regulatory and legal support for the reform and development of the Armed Forces of Ukraine. In order to improve strategic planning in the MoD of Ukraine and the AF of Ukraine, it is proposed to take into account (level) the following factors that negatively affect the process of rule-making in the MoD of Ukraine and the AF of Ukraine: slowing down the processes of rule-making and systematization due to the large number of existing normative legal acts and significant obsolescence of their norms; duplication of the same legal provisions in different normative legal acts; gaps even within one normative legal act; lack of a legal mechanism for the implementation of substantive rules of law and their resource support; setting unreasonably short deadlines for the development of normative legal acts due to a significant lack of time for responsible executors; lack of scientific support; cases of unregistered normative legal acts; cases of spreading of the “orderly” approach to the development and amendment of normative legal acts.

Основные законодательные акты Украины относительно стратегического и оборонного планирования в Министерстве обороны Украины и Вооруженных Силах Украины требуют достижения определенных целей реализации государственной политики в военной сфере, сфере обороны и военного строительства, учитывая фундаментальные национальные интересы, определенные Конституцией Украины и другими законами Украины. Целью статьи является систематизация отечественного опыта стратегического планирования в МО Украины и ВС Украины и определение направлений дальнейшего усовершенствования системы нормативно правового обеспечения реформирования и развития ВС Украины. Для усовершенствования стратегического планирования в МО Украины и ВС Украины предлагается учесть (нивелировать) следующие факторы, которые негативно влияют на процесс нормотворчества в МО Украины и ВС Украины: торможение процессов нормотворчества и систематизации из-за большого количества действующих нормативно-правовых актов; дублирование одних и тех же норм права в различных нормативно-правовых актах; допущение пробелов даже в пределах одного нормативного правового акта; отсутствие правового механизма реализации материальных норм права и их ресурсного обеспечения; установление необоснованных коротких сроков на разработку нормативно-правовых актов из-за значительной нехватки времени у ответственных исполнителей; отсутствие научного сопровождения; случаи незарегистрированных должным образом нормативно-правовых актов; случаи распространения “приказного” подхода к разработке и внесению изменений в нормативно-правовые акты.

Основні законодавчі акти України, щодо стратегічного та оборонного планування в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, вимагають досягнення визначених цілей реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, враховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України та іншими законами України. Метою статті є систематизація вітчизняного досвіду стратегічного планування в МО України та ЗС України і визначення напрямів подальшого удосконалення системи нормативно-правового забезпечення реформування та розвитку ЗС України. Для удосконалення стратегічного планування в МО України та ЗС України пропонується врахувати (нівелювати) наведені нижче фактори, які негативно впливають на процес нормотворчості в МО України і ЗС України: гальмування процесів нормотворчості і систематизації через велику кількість чинних нормативно-правових актів та значну застарілість їхніх норм; дублювання одних і тих самих норм права в різних нормативно-правових актах; допущення прогалин навіть в межах одного нормативного правового акту; відсутність правового механізму реалізації матеріальних норм права та їх ресурсного забезпечення; встановлення необґрунтованих коротких строків на розробку нормативно-правових актів через значний брак часу у відповідальних виконавців; відсутність наукового супроводження; випадки незареєстрованих належним чином нормативно-правових актів; випадки розповсюдження “наказного” підходу до розробки і внесення змін до нормативно-правових актів.