The purpose of the article is to characterize the essence of communication between differentgenerations in the process of development of society, due to its specificity and differencesfrom all other types of social communications. For neither professional nor interpersonal norpedagogical nor mass communication is as much a source of historical development. Theresearch methodology is to apply general scientific methods and approaches of research, inparticular dialectical, which makes it possible to consider social and communicative processes intheir organic integrity, to analyse the essence of communication between different generations inconcrete-historical social systems. To find out how intergenerational communication is changingtogether with the development of society, and to identify the contradictions in the space of thiscommunication. The relevance of the study is dictated by the fact that there is communicationgap between generations, the space of mutual rejection, rejection is formed, and a “zone ofsilence” arises. The scientific novelty is to reveal the essence of communication in different typesof societies according to the typology of M. Mead and M. Petrov. Conclusions. It is found thatthe processes of intergenerational communication occur in society, as a rule, spontaneously,depending on its type, power structure, socio-economic relations, etc. It has been found thatthe lack of intergenerational communication between the past, present and future becomesa condition for the emergence of certain destructive elements, since the focus only on the presentand the specifics of modern socialization breaks the dialogue between generations. It is provedthat in the conditions of crisis of social development in the intergenerational communicative spacebegins to form in the process of socialization of generations. Therefore, to work out ways toprevent heredity breaks in the culture there is a need for special attention to the study of conflictsin intergenerational communication.

Цель статьи. Охарактеризовать сущность коммуникации между различнымипоколениями в процессе развития общества, обусловленной ее спецификой и отличиямиот всех других видов социальных коммуникаций. Ведь ни профессиональная, нимежличностная, ни педагогическая, ни массовая коммуникации не являются в такой жестепени источником исторического развития. Методология исследования заключаетсяв применении общенаучных методов и подходов, в частности диалектического, что даетвозможность рассмотреть социальные и коммуникативные процессы в их органическойцелостности, проанализировать сущность коммуникации между различными поколениямив конкретно-исторических социальных системах. Выяснить, как одновременно с развитиемобщества происходит видоизменение межпоколенной коммуникации, а также выявитьпротиворечия в пространстве последней. Актуальность исследования продиктованатем, что между поколениями формируется пространство непонимания, взаимногоотторжения, неприятия, возникает «зона молчания». Научная новизна заключаетсяв выявлении сущности коммуникации в различных типах обществ по типологии М. Миди М. Петрова. Выводы. Установлено, что процессы межпоколенной коммуникациипроисходят в обществе, как правило, спонтанно, в зависимости от его типа, структурывласти, социально-экономических отношений и пр. Выявлено, что необеспечениемежпоколенной коммуникации связи между прошлым, настоящим и будущим становитсяусловием появления определенных деструктивных элементов, так как ориентациятолько на настоящее и специфика современной социализации вносят разрыв в диалогпоколений. Доказано, что в условиях кризиса общественного развития межпоколенноекоммуникативное пространство начинает формироваться в процессе социализациипоколений. Поэтому для выработки способов предотвращения разрыва преемственностив культуре возникает необходимость в особом внимании к исследованию конфликтовв межпоколенной коммуникации.

Мета статті. Охарактеризувати сутність комунікації між різними поколіннями в процесірозвитку суспільства, обумовленої її специфікою та відмінностями від усіх інших видівсоціальних комунікацій. Адже ні професійна, ні міжособистісна, ні педагогічна, ні масовакомунікації не є такою ж мірою джерелом історичного розвитку. Методологія дослідженняполягає у застосуванні загальнонаукових методів і підходів, зокрема діалектичного, щодає можливість розглянути соціальні та комунікативні процеси в їх органічній цілісності,проаналізувати сутність комунікації між різними поколіннями в конкретно-історичнихсоціальних системах. З’ясувати, як одночасно з розвитком суспільства відбуваєтьсявидозміна міжпоколінної комунікації, а також виявити суперечності в просторі останньої.Актуальність дослідження продиктована тим, що між поколіннями формується простірнерозуміння, взаємного відторгнення, неприйняття, виникає «зона мовчання». Науковановизна полягає у виявленні сутності комунікації у різних типах суспільств за типологієюМ. Мід та М. Петрова. Висновки. З’ясовано, що процеси міжпоколінної комунікаціївідбуваються в суспільстві, як правило, спонтанно, в залежності від його типу, структуривлади, соціально-економічних відносин та ін. Виявлено, що незабезпечення міжпоколінноїкомунікації зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім стає умовою появи певнихдеструктивних елементів, оскільки орієнтація тільки на теперішнє та специфіка сучасноїсоціалізації вносять розрив у діалог поколінь. Доведено, що в умовах кризи суспільногорозвитку міжпоколінний комунікативний простір починає формуватися в процесі соціалізаціїпоколінь. Тому для напрацювання способів запобігання розриву спадковості в культуріпостає необхідність в особливій увазі до дослідження конфліктів у міжпоколінній комунікації.