The article is dedicated to analyzing the legal status and organizational principles of the functioning of the High Council of Justice (HCJ), a key judicial governance body, as well as identifying current issues and determining ways for its reform. The research aims to define the role of the HCJ within the judicial governance system, examine the legal and organizational foundations of its activity, assess operational challenges, and develop proposals for the body’s reform. To achieve this goal, general scientific and specialized methods were applied, including systemic-structural and comparative legal analysis. The article provides a comprehensive analysis of the constitutional and legal status of the HCJ as an independent collegial judicial governance body, outlining its organizational structure, mechanisms for forming its composition, and scope of powers. The study examines the procedures for judicial appointment, selection, and disciplinary accountability, which fall within the HCJ’s competence, and assesses factors affecting its effectiveness, particularly the transparency of procedures and the integrity of its members. Special attention is given to the challenges faced by the HCJ during martial law, particularly the consequences of the lack of quorum, which prevents the timely adoption of personnel decisions. The historical aspects of the HCJ’s establishment, its transformation from the High Council of Justice, and key directions for reform within the framework of the 2016 judicial reform are also explored. The study analyzes the compliance of the HCJ’s activities with international standards of judicial independence, particularly the recommendations of the Council of Europe. Key challenges are identified, including ensuring judicial independence, the effectiveness of disciplinary procedures, the organizational capacity of the HCJ, and difficulties arising from the full-scale military invasion. Potential pathways for improving the HCJ’s operations are outlined, including reforms to its composition formation mechanisms, enhancement of anti-corruption measures, increased transparency in decision-making, and the implementation of digital technologies to ensure the body’s continuous functioning under crisis conditions.

Статтю присвячено аналізу правового статусу та організаційних засад функціонування Вищої ради правосуддя (ВРП), ключового органу суддівського врядування, а також виявленню актуальних проблем і визначенню шляхів її реформування. Метою дослідження є визначення ролі ВРП у системі суддівського врядування, аналіз правових та організаційних засад її діяльності, оцінка проблем функціонування та вироблення пропозицій щодо реформування органу. Для досягнення мети використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема системно-структурний та порівняльно-правовий аналіз. У статті здійснено комплексний аналіз конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя (ВРП) як незалежного колегіального органу суддівського врядування, визначено її організаційну структуру, механізми формування складу та обсяг повноважень. Досліджено кадрові та дисциплінарні процедури, що перебувають у компетенції ВРП, а також оцінено чинники, які впливають на ефективність її функціонування, зокрема прозорість процедур та доброчесність членів органу. Особливу увагу приділено проблемам діяльності ВРП в умовах воєнного стану, зокрема, наслідкам відсутності кворуму, що унеможливлює своєчасне ухвалення кадрових рішень. Досліджено історичні аспекти становлення ВРП, її трансформацію від Вищої ради юстиції, а також основні напрями реформування у контексті судової реформи 2016 року. Проаналізовано відповідність діяльності ВРП міжнародним стандартам суддівської незалежності, зокрема рекомендаціям Ради Європи. Визначено ключові виклики, пов’язані із забезпеченням незалежності суддів, ефективністю дисциплінарних процедур, організаційною спроможністю ВРП, а також труднощами, спричиненими повномасштабним військовим вторгненням. Окреслено можливі шляхи вдосконалення діяльності ВРП, включаючи реформування механізмів формування її складу, підвищення ефективності антикорупційних заходів, забезпечення прозорості ухвалення рішень та впровадження цифрових технологій для гарантування безперервності функціонування органу в кризових умовах.