An attempt is made to analyse the features and essence of the rules of administrative law in terms of recent trends in the doctrine of administrative law. In particular, among the permanent features of the rules of administrative law are the following: are the primary elements of the system of administrative law; have a specific structure due to the sphere of objectification; aimed at the legal regulation of those social relations that constitute the subject of administrative law; their priority goal is to provide conditions for the implementation and protection of individual rights and freedoms in the public sphere; the vast majority of administrative law is imperative, but at the same time, a significant number of administrative law is dispositive in nature, which consists in giving an entity that is not endowed with administrative powers, the right to act at its discretion; implementation is ensured through a system of certain means (state-coercive, stimulating, etc.). Based on this, it is summarized that the administrative law is the primary element of the system of administrative law, which has a specific structure due to the scope of objectification, aimed at legal regulation of public relations that are the subject of administrative law, with priority to provide conditions for implementation and protection of the rights and freedoms of the person in the public sphere, the realization of which (goal) is ensured by means of a system of certain means (state-coercive, stimulating, etc.).

Здійснено спробу аналізу ознак та сутності норм адміністративного права під кутом зору останніх тенденцій в доктрині адміністративного права. Зокрема, серед перманентних особливостей норм адміністративного права виокремлено такі: є первинними елементами системи адміністративного права; мають обумовлену сферою об’єктивізації специфічну структуру; спрямовані на правове регулювання тих суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права; їх пріоритетною метою є забезпечення умов для реалізації і захисту прав і свобод особи в публічній сфері; переважна більшість норм адміністративного права є імперативними, однак поряд із цим, значна кількість адміністративно-правових норм має диспозитивний характер, який полягає у наданні суб’єкту, що не наділений владно-управлінськими повноваженнями, права діяти на свій розсуд; реалізація забезпечується за допомогою системи певних засобів (державно-примусових, стимулюючих тощо). На підставі вказаного, резюмовано, що адміністративно-правова норма – це первинний елемент системи адміністративного права, який має обумовлену сферою об’єктивізації специфічну структуру, спрямований на правове регулювання тих суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, з пріоритетною метою забезпечення умов для реалізації і захисту прав і свобод особи в публічній сфері, реалізація якої (мети) забезпечується за допомогою системи певних засобів (державно-примусових, стимулюючих тощо).