В исследовании рассматривается метамодернистская специфика, представленная в виде системы идей, а также форм интертекстуальности (в частности паратекстуальности) в романе «Расщелина» Дорис Лессинг. Получают развитие идеи, которые в работе 2012 г. обосновывает Л. Мирошниченко, анализируя упомянутый роман британской писательницы в парадигме философии скептицизма. Отмечается, что и эпиграф, и сюжетно-фабульный комплекс романа «Расщелина» репрезентирует систему представлений, которая не поддается рассмотрению через призму стереотипов, в частности в плоскости феминистских исследований. Доказывается, что британская писательница стремится вывести разговор об антропологических и онтологических (определенных «божественным» началом) различиях между мужчиной и женщиной на иной уровень осмысления, представленный уже в постпостмодернистском дискурсе, в частности в метамодернизме как одном из направлений современной культуры. Метамодернизм конструирует художественный мир, в котором сходятся субъекты, имеющие отличные позиции, однако каждая из них не возвышается, а имеет право на существование. Утверждается, что «Расщелина» является примером интеллектуального британского постпостмодернистского романа. Д. Лессинг, уже первый эпиграфом обозначает особую интеллектуальную динамику в романе, где ни позиция мужчины, ни позиция женщины не возвышается друг над другом, а существует, утверждая собственный антропологический статус, детерминированный внешними и внутренними факторами. Роль женщины и роль мужчины маркированы различиями, которые имеют биологическую, психологическую, антропологическую и др. природу. Дифференциация мира на такой, в котором функционируют женские и мужские модели, в романе рассматривается как естественная. Мужской мир ассоциируется с путешествиями, движением, открытием новых территорий, в то время как женский маркирован мотивом сохранения пространства. Такие позиции, по мнению рассказчика, представляют укоренившиеся в мужском и женском естестве различия. Отмечается, что в романе «Расщелина» деконструируются феминистские подходы, которые для британской писательницы видятся упрощенными и стереотипными в плане осмысления как природы женщины, так и общественных и др. функций мужчины.

In the paper, the author has outlined the metamodern specificity, explicated through the system of ideas, as well as the manifestations of intertextuality (including paratextuality) in the novel “The Cleft” by Doris Lessing. The views expressed and substantiated by L. Miroshnychenko in her work in 2012, analyzing the novel of the British writer in the paradigm of the philosophy of skepticism, have been developed. It is emphasized that both the epigraph and the plot complex of “The Cleft” represent a system of ideas that cannot be considered through the prism of stereotypes, in particular in the feminist studies. It is proved that the British author seeks to bring the conversation about anthropological and ontological (defined by the “divine” nature) differences between men and women to a new level of understanding, which is typologically related to the post-postmodern world, including metamodernism as one of its trends. Metamodernism makes it possible to construct a world, in which subjects with fundamentally different positions converge, but each of them has the right to exist. In this case, it is argued that “The Cleft” is an example of an intellectual British post-postmodern novel. D. Lessing from the first epigraph sets a special intellectual dynamics in the novel, where neither the position of a man nor the position of a woman, in the end, rises above each other, but exists, asserting its own anthropological status, determined by various external and internal factors. The role of women and the role of men are marked by differences that have biological, psychological, anthropological, etc. nature, and, hence, the differentiation of the world into one in which feminine and masculine models function is natural in the novel. The masculine world is associated with travel, movement, the discovery of new territories, while the feminine discourse is marked by the motive of preserving space. Such positions, according to the narrator, have ingrained in the masculine and feminine differences. It is emphasized that the “The Cleft” deconstructs feminist approaches, which for the British author are simplified, schematic and stereotypical in terms of understanding the nature of women.

У дослідженні окреслено метамодерністську специфіку, експліковану через систему ідей, а також вияви інтертекстуальності (зокрема паратекстуальності) в романі «Ущелина» Доріс Лессінґ. Розвинуто погляди, які в роботі 2012 року висловлює й обґрунтовує Л. Мірошниченко, аналізуючи згаданий роман британської письменниці в парадигмі філософії скептицизму. Наголошено, що і епіграф, і сюжетно-фабульний комплекс роману «Ущелина» репрезентує систему уявлень, яка не піддається розгляду через призму ідеологічно заангажованих стереотипів, зокрема в площині феміністичних студій. Доведено, що британська авторка прагне вивести розмову про антропологічні й онтологічні (визначені «божественним» первнем) відмінності між чоловіком і жінкою на інакший рівень осмислення, який типологічно пов'язаний із постпостмодерністським художнім світом, зокрема з метамодернізмом як одним із напрямів сучасної культури. Метамодернізм уможливлює конструювання світу, у якому сходяться суб’єкти, що мають принципово відмінні позиції, проте кожна з них не вивищується, а має право на існування. Стверджується, що «Ущелина» є прикладом інтелектуального британського постпостмодерністського роману. Д. Лессінґ від першого епіграфу задає особливу інтелектуальну динаміку в романі, де ані позиція чоловіка, ані позиція жінки, зрештою, не вивищується одна над одною, а існує, утверджуючи власний антропологічний статус, детермінований різними зовнішніми й внутрішніми чинниками. Роль жінки й роль чоловіка маркована відмінностями, які мають біологічну, психологічну, антропологічну та ін. природу, а отже, диференціація світу на такий, у якому функціонують жіночі й чоловічі моделі, в романі є природною й закономірною. Чоловічий світ асоційовано з мандрами, рухом, відкриттям нових територій, натомість жіночий дискурс марковано мотивом збереження простору. Такі позиції, на думку наратора, мають закорінені в чоловічому та жіночому єстві відмінності. Наголошено, що в романі «Ущелина» деконструйовано феміністичні підходи, які для британської авторки є спрощеними, схематичними й стереотипними в плані осмислення як природи жінки, так і суспільні та ін. функції чоловіка.