Травматическое повреждение спинного мозга, которое часто сопровождается стойкими двигательными и чувствительными расстройствами, является результатом влияния наиболее инвалидизирующего травмирующего фактора на организм человека. Несмотря на большое количество экспериментальных и клинических исследований, направленных на разработку методов восстановления утраченных функций, приемлемого по уровню эффективности решения проблемы нет. Одним из перспективных направлений в лечении и реабилитации этой категории пациентов является использование гипербарической оксигенации (ГБО). В экспериментальных моделях показано, что ГБО обладает нейропротекторным эффектом при травме спинного мозга, но результаты клинического применения метода противоречивы. Цель: определить эффективность ГБО в комплексной терапии пострадавших с травматическим повреждением спинного мозга и целесообразность дальнейшего изучения этого направления. Материалы и методы. Дизайн исследования ‒ пилотное обсервационное ретроспективное «случай‒контроль». Для анализа использована база данных пациентов, находившихся на стационарном лечении в Институте нейрохирургии имени акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины в период с 2010 по 2020 гг. по поводу позвоночно-спинномозговой травмы. При подборе контроля для каждого клинического случая учитывали следующие факторы: пол, возраст, обстоятельства получения травмы, тип повреждения остеолигаментозного аппарата, уровень неврологического дефицита, степень повреждения и компрессии спинного мозга, время с момента получения травмы до операции. Проанализированы 28 пар «случай‒контроль». Основным критерием эффективности терапии было изменение функционального класса по шкале ASIA (American Spinal Injury Association). Результаты. Положительная динамика зарегистрирована у 57% пострадавших, в том числе у 71% в группе пациентов, получавших ГБО-терапию, и у 43% в контрольной группе. Проведение ГБО-терапии в послеоперационный период значительно влияет на динамику регресса неврологических расстройств (р=0,0295). Отношение шансов ‒ 3,333 (95% доверительный интервал ‒ 1,098‒10,116, р=0,0335). Расчет отношения шансов, скорригированного по дополнительным анализируемым факторам, продемонстрировал более выраженную эффективность ‒ 4,519 (95% доверительный интервал ‒ 1,279‒15,962, р=0,0192). Выводы. Полученные результаты свидетельствуют, что применение ГБО как метода комплексной терапии травматического повреждения спинного мозга является перспективным для дальнейшего изучения с целью определения эффективности метода, оптимальных сроков начала лечения в послеоперационный период и его продолжительности.

Травматичне ушкодження спинного мозку, яке часто супроводжується стійкими руховими та чутливими розладами, є наслідком впливу травмувального чинника, який найбільш інвалідизує, на організм людини. Незважаючи на велику кількість експериментальних і клінічних досліджень, спрямованих на розробку методів відновлення втрачених функцій, прийнятного за рівнем ефективності рішення проблеми немає. Одним з перспективних напрямів у лікуванні та реабілітації цієї категорії пацієнтів є використання гіпербаричної оксигенації (ГБО). В експериментальних моделях показано, що ГБО має нейропротекторний ефект при травмі спинного мозку, але результати клінічного застосування методу суперечливі. Мета: визначити ефективність ГБО у комплексній терапії постраждалих з травматичним ушкодженням спинного мозку і доцільність подальшого вивчення цього напряму. Матеріали і методи. Дизайн дослідження ‒ пілотне обсерваційне ретроспективне «випадок‒контроль». Для аналізу використано базу даних пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України в період з 2010 до 2020 рр. з приводу хребетно-спинномозкової травми. При підборі контролю для кожного клінічного випадку враховували такі чинники: стать, вік, обставини отримання травми, тип ушкодження остеолігаментозного апарату, рівень неврологічного дефіциту, ступінь ушкодження і компресії спинного мозку, час, що минув з моменту отримання травми до операції. Проаналізовано 28 пар «випадок‒контроль». Основним критерієм ефективності терапії була зміна функціонального класу за шкалою ASIA (American Spinal Injury Association). Результати. Позитивну динаміку зареєстровано у 57% постраждалих, зокрема у 71% у групі пацієнтів, які отримували ГБО-терапію, та у 43% у контрольній групі. Проведення ГБО-терапії в післяопераційний період значно впливає на динаміку регресу неврологічних розладів (р=0,0295). Відношення шансів ‒ 3,333 (95% довірчий інтервал ‒ 1,098‒10,116, р=0,0335). Розрахунок відношення шансів, скоригованого за додатковими аналізованими чинниками, продемонстрував виразнішу ефективність ‒ 4,519 (95% довірчий інтервал ‒ 1,279‒15,962, р=0,0192). Висновки. Отримані результати свідчать, що застосування ГБО як методу комплексної терапії травматичного ушкодження спинного мозку є перспективним для подальшого вивчення з метою визначення ефективності методу, оптимальних термінів початку лікування в післяопераційний період і його тривалості.

Spinal cord traumatic injury as resulting persistent movement and sensory disorders is one of the most disabling consequences of traumatic factor impact on the human body. Despite a large number of experimental and clinical studies aimed at developing methods for restoring lost functions, there is no acceptable solution to the problem. One of the promising areas in the treatment and rehabilitation of this category of patients is the use of hyperbaric oxygenation (HBO). Experimental models have shown that HBO has a neuroprotective effect in spinal cord injury, but the results of clinical application of the method are still controversial. Objective: to determine the effectiveness of HBO in the complex therapy of victims with traumatic spinal cord injury and the feasibility of further study of this area. Materials and Methods: Study design is a pilot observational retrospective “case – control”. The database of patients with spinal cord injury who were hospitalized at Romodanov Neurosurgery Institute in the period from 2010 to 2020 were used for the analysis. When selecting a control for each clinical case, the following factors were considered: gender, age, circumstances of injury, type of damage to the osteoligamentous apparatus, level of neurological deficit, degree of damage and compression of the spinal cord, time elapsed from the moment of injury to surgery. 28 "case ‒ control" pairs were analyzed. The main criterion for therapy effectiveness was the change in the functional class according to the ASIA scale. Results. Positive dynamics was registered in 57% of victims, including in the group of patients receiving HBO therapy - in 71%, in the control group - in 43%. HBO therapy in the postoperative period significantly affects the dynamics of regression of neurological disorders (p=0.0295). The odds ratio is 3.333 (95% confidence interval - 1.098‒10.116, p=0.0335). The calculation of the odds ratio, adjusted for additional analyzed factors, showed a more pronounced efficiency - 4.519 (95% confidence interval - 1.279‒15.962, p=0.0192). Conclusions. The obtained results indicate that usage of HBO as a method of complex therapy for traumatic spinal cord injury is promising for further study in order to determine the effectiveness of the method, the optimal timing of treatment initiation in the postoperative period and its duration.