Purpose. This paper aims to explore social forecasting through the lens of a transdisciplinary approach with respect to holistic human nature. Theoretical basis. The complexity of social forecasting is that it deals with the multifaceted phenomenon of a human being, a human who is both the creator and the creation of the social spaces, for whom all economic, social, political, scientific, cultural achievements, problems and prospects acquire meaning only in the context of him/herself, his/her life, his/her destiny. Thus, the phenomenon of a human being is the key to understanding the dynamics of modern transformational processes and to creating promising models of the future development of the human society. Since in forecasting we try to anticipate the future that is not yet defined and may have different development trajectories, a transdisciplinary approach to forecasting that embraces what is within disciplines, at the intersection of disciplines, and beyond all disciplines can become the most fruitful approach. Originality. A human being brings a high degree of unpredictability and uncertainty into all social forecasts. Nowadays, the complex multifaceted nature of an individual as a biological, psychological, and social being needs a deeper understanding that requires joint efforts of representatives of various scientific fields. Through mutually enriching work within a transdisciplinary paradigm, representatives of different scientific fields and directions may create a kind of guidebook designed to form and explain a new reality, a new future. Within such an approach, not a competition between theories, methodologies, and protocol decisions, but a common goal, common dreams and aspirations for a better future of humanity should come to the fore. Conclusions. A transdisciplinary approach to social forecasting has a potential to consider all sciences in a humanitarian context, taking into account complex multifaceted human nature. It goes beyond traditional boundaries providing opportunities not only to synthesize and integrate solutions to a problem, but also to rise above it. Transdisciplinarity, recognizing the existence of different realities, provides a broader view of the world, a deeper understanding of phenomena and processes that contribute to the development of new projects for a better future of a human and humanity.

Мета. У статті зроблено спробу розглянути соціальне прогнозування крізь призму трансдисциплінарного підходу з урахуванням цілісної природи людини. Теоретичний базис. Складність соціального прогнозування полягає в тому, що воно має справу з багатовимірним феноменом людини – людини, яка є і творцем, і творінням соціальних світів, для якої всі економічні, соціальні, політичні, наукові, культурні досягнення, проблеми та перспективи набувають сенсу лише в контексті неї самої, її життя, її власної долі. Таким чином, феномен людини є ключем до розуміння динаміки сучасних трансформаційних процесів і створення перспективних моделей майбутнього розвитку людської спільноти. Оскільки в процесі прогнозування ми намагаємося осягнути майбутнє, яке ще не є визначеним та може мати різні траєкторії розвитку, трансдисциплінарний підхід до прогнозування, який охоплює те, що наявне в межах дисциплін, на перетині дисциплін і поза межами всіх дисциплін, може стати найбільш плідним підходом. Наукова новизна. Людина привносить високий рівень непередбачуваності та невизначеності в усі соціальні прогнози. Сьогодні складна багатогранна природа людини як біологічної, психологічної та соціальної істоти потребує більш глибокого розуміння, що вимагає спільних зусиль представників різних наукових напрямів. Взаємозбагачуючись у межах трансдисциплінарної парадигми, представники різних наукових галузей та напрямів можуть створити свого роду путівник, покликаний формувати та пояснювати нову реальність, нове майбутнє. У такому підході на перший план має вийти не "конкуренція" теорій, методологій та протокольних рішень, а спільна мета, спільні мрії та прагнення кращого майбутнього людства. Висновки. Трансдисциплінарний підхід до соціального прогнозування має потенціал розглядати всі науки в гуманітарному контексті, зважаючи на складну багатогранну природу людини. Він виходить за рамки традиційних меж, надаючи можливість не лише синтезувати та інтегрувати варіанти розв’язання проблеми, а й височіти над нею. Трансдисциплінарність, визнаючи існування різних реальностей, забезпечує ширший погляд на світ, глибше розуміння явищ та процесів, що сприяє розробці нових проєктів кращого майбутнього людини та людства.