Мета роботи. Розкрити спектр конотацій «духу сивої давнини» в балетах «Весна священна» різних хореографів з точки зору постмодерністських концепцій. Методологія дослідження полягає в застосуванні історично-порівняльного методу для виявлення нових конотацій в балетах «Весна священна»; семіотичного підходу та деконструктивістського аналізу (Ж. Дерріда) для виявлення особливостей «подвійного кодування» в мистецтві «рух­ливої пластики». Наукова новизна роботи полягає у виявленні різних конотацій в балеті І. Стравінського, що охоплюють модерністичні та постмодерністичні трактовки змісту «сивої давнини», як на рівні естетичного наповнення, так і драматургії балетів. Хореогра­фічний твір, будучи одним із проявів тексту, розглядається як інформаційна передача через рухово-семантичну форму, алюзії, ремінісценції. Висновки. Незмінним кодом кожного бале­ту є музика І. Стравінського та коди-образи язичницької Русі (крім балету Р. Поклітару). Постановка В. Ніжинського відповідає духу музики композитора і складає єдність музики і хореографії з передачею основних кодів-образів. Постановка М. Бежара насичена алюзіями і ремінісценціями як прийомами «подвійного кодування», які відсилають уяву глядачів до ан­тропогенезу з еволюційним процесом виникнення людини. Зміст балету П. Бауш близький до першоджерела, а рухи танцівників - це синтез танцювальних технік. У балеті Р. Поклітару алюзійну та ремінісцентну природу містять основні коди-образи, мотиви і стилістичні прийоми.Мета роботи. Розкрити спектр конотацій «духу сивої давнини» в балетах «Весна священна» різних хореографів з точки зору постмодерністських концепцій. Методологія дослідження полягає в застосуванні історично-порівняльного методу для виявлення нових конотацій в балетах «Весна священна»; семіотичного підходу та деконструктивістського аналізу (Ж. Дерріда) для виявлення особливостей «подвійного кодування» в мистецтві «рух­ливої пластики». Наукова новизна роботи полягає у виявленні різних конотацій в балеті І. Стравінського, що охоплюють модерністичні та постмодерністичні трактовки змісту «сивої давнини», як на рівні естетичного наповнення, так і драматургії балетів. Хореогра­фічний твір, будучи одним із проявів тексту, розглядається як інформаційна передача через рухово-семантичну форму, алюзії, ремінісценції. Висновки. Незмінним кодом кожного бале­ту є музика І. Стравінського та коди-образи язичницької Русі (крім балету Р. Поклітару). Постановка В. Ніжинського відповідає духу музики композитора і складає єдність музики і хореографії з передачею основних кодів-образів. Постановка М. Бежара насичена алюзіями і ремінісценціями як прийомами «подвійного кодування», які відсилають уяву глядачів до ан­тропогенезу з еволюційним процесом виникнення людини. Зміст балету П. Бауш близький до першоджерела, а рухи танцівників - це синтез танцювальних технік. У балеті Р. Поклітару алюзійну та ремінісцентну природу містять основні коди-образи, мотиви і стилістичні прийоми.

Purpose of Research. The purpose of the article is to expand range of connotations of the «spirit of antiquity» in the ballet «The Rite of Spring», staged by different choreographers from the point of view of post-modern concepts. Methodology. The research methodology includes using of the historical-comparative method to identify new connotations in the ballet «The Rite of Spring»; semiotic approach and deconstructivist analysis (Derrida) to describe the «double coding» in the art of «moving sculpture». Scientific Novelty. The scientific novelty of this work is to determine the new connotations of the «archaic» in Igor Stravinsky’s ballet, covering contemporary and post­modern interpretations at the level of the aesthetic content as well as dramatic ballets. Choreo­graphic works as types of the text are viewed as an information transmission through the motor- semantic form, allusions and reminiscences. Conclusions. Music of Stravinsky and codes-images of pagan Russ are the main unchangeable code of each ballet (except R. Poklitaru’s ballet). V. Nijin­sky’s staging is made in the spirit of the composer's music. It is the unity of music and choreogra­phy with the transfer of the main code-images. M. Bejart ’s staging is saturated with allusions and reminiscences, as the methods of «double coding». They send the imagination of the audience to anthropogenesis with the evolutionary process of human origin. The content of P. Bausch’s ballet is close to the source, and the dancers ’ movements represent the synthesis of dance techniques. In the ballet of R Poklitaru allusions and reminiscences contain the basic codes-images, motifs and stylistic techniques.

Цель работы. Раскрыть спектр коннотаций «духа древности» в балетах «Весна священная» разных хореографов с точки зрения постмодернистских концепций. Методоло­гия исследования заключается в применении историко-сравнительного метода для выявле­ния новых коннотаций в балетах «Весна священная»; семиотического подхода и деконструктивистского анализа (Ж. Деррида) для характеристики «двойного кодирования» в искусстве «подвижной пластики». Научная новизна работы состоит в определении но­вых коннотаций темы «архаики» в балете И. Стравинского, охватывающих модернистские и постмодернистские трактовки, как на уровне эстетического наполнения, так и драма­тургии балетов. Хореографическое произведение, будучи одним из видов текста, рассмат­ривается как информационная передача через двигательно-семантическую форму, аллюзии, реминисценции. Выводы. Неизменным кодом каждого балета является музыка И. Стравинского и коды-образы языческой Руси. Постановка В. Нижинского соответству-ет духу музыки композитора и составляет единство музыки и хореографии с передачей ос­новных кодов-образов. Постановка М. Бежара насыщена аллюзиями и реминисценциями как приемами «двойного кодирования», отсылающими воображение зрителей к антропогенезу с эволюционным процессом возникновения человека. Содержание балета П. Бауш близко к пе­рвоисточнику, а движения танцовщиков представляют синтез танцевальных техник. В ба­лете Р. Поклитару аллюзийную и реминисцентную природу имеют основные коды-образы, мотивы и стилистические приемы.